«Не для пташки». Як відновлюють будинки в Бородянці Репортаж 22.08.2025 14:55 Укрінформ Від підвалу з гризунами – до сонячних батарей: оповідь одного відродження
Через Бородянку проходив один з основних векторів атаки російських військ на Київ на початку широкомасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року. Вже через дві доби бронетехніка супротивника з’явилася на околицях містечка. Після захоплення та значних руйнувань Бородянка стала зразком того, як може відбуватися всебічне відновлення: не тільки споруд, а й існування.
БОРОДЯНКА. ДІМ, ЯКИЙ ВСТОЯВ
Споруда на вулиці Ветеранів, 2, зараз бездоганна на вигляд. Фасад – оновлений, стіни – з утепленням, покрівля сяє новою жерстю. З першого погляду, це типова невелика житлова будівля із затишного туристичного містечка. Але важливе уточнення – реконструйований, оскільки про руйнування нагадують фотографії та розповіді мешканців, які пережили окупацію.
Близько нової бесідки стоять три жінки, які тримають тарілки з нарізаними помаранчами та солодощами. Поки ми спілкуємось, привітно пропонують почастуватися. Але їхні погляди знову фіксуються на підвалі, в якому вони переховувалися, коли вперше побачили російський прапор так близько.
«Ось зараз, де середній під’їзд, там є підвал. Ми там перебували. У підвалі було шестеро дітлахів. Після 13-го числа (березня, – ред.) нас залишилось одинадцятеро з усього будинку. Не було що їсти, не було води, доводилося розпалювати вогнище», – каже одна з мешканок, яка не виїжджала з містечка та залишалась у будинку до кінця.
Жінки розповідають, як ворожі танки стояли поруч, біля місцевого інтернату, а ракети падали у двори. Одна з них – прямо через дорогу, але, як кажуть, «на щастя, не вибухнула».
У певний момент розмова переходить від болю до буденності. Ненароком згадують: «П’ятнадцять мішків картоплі вони (російські військові, буряти, – ред.) забрали. Один залишили. Можливо, не помітили. Електрочайники винесли, а нижню частину, де розетка, залишили».
Тоді ж підвал став прихистком для дорослих і дітей, однак, по сусідству були гризуни та курява. Згадують жінки, як виносили з квартир матраци, ковдри, пледи, – хто що мав – і клали на бетон, щоб не було так пронизливо і жорстко.
А коли ворог відійшов – стало легше, але все ж холод і тиша залишились.
«До травня майже без електрики були. Їжу готували на вулиці. Каналізації не було – до ставка ходили. Раніше ще був газ, але згодом і його перекрили. Але ми вистояли. Невідомо як, але все ж вистояли. Зараз навіть і не уявиш, що тут таке було», – міркує одна з мешканок будинку, попутно запрошуючи скуштувати заздалегідь приготовані наїдки.
А й справді – нове дорожнє покриття, сучасний дитячий майданчик, з якого чути сміх дітлахів, та навіть альтанка, в якій згадуються жахливі події, – не нагадують про ті часи, але дають надію на нову відбудову Бородянки.
ВІД РУЇН ДО ЖИТТЯ. ЯК БОРОДЯНКА ВІДРОДЖУЄТЬСЯ
Зведений ще у 1976-му, зараз будинок – майже як новенький. Ізольований фасад, сучасне перекриття, сонячні колектори на даху, дитячий майданчик під вікнами. А головне – повернулися люди. У деяких вікнах – фіранки, квіти, а ще сушиться білизна. Бородянка живе.
«Он бачите на знімку – як було, а як стало. Ми як у казці живемо… Ну вже майже Євросоюз», – сміється одна з мешканок, яку ми зустрічаємо біля під’їзду. Поруч стоять ще сусіди, разом з малечею, тож атмосфера – великої родини.
Спочатку в око кидаються вражаючі фасадні зміни самого будинку та прибудинкової території. Мешканці згадують, що була величезна проблема з комунікаціями, які відновили, а також у всіх квартирах поставили нові пластикові вікна. У під’їздах ще стоїть запах фарби, яка не встигла повністю затвердіти. Діти граються на новому майданчику, хоча кажуть, що раніше у них теж була гойдалка, однак зараз поставили більш сучасні та безпечні конструкції.
«Я тут мешкаю вже 30 років. У нас був дах – ну просто лихо. Протікав, взимку було холодно, хоч ховайся під ковдру. А зараз – усе новеньке. Хлопці (будівельники, – ред.) працювали з ранку до вечора, не відпочивали, не лінувались. Ми дуже вдячні», – розповідає одна з мешканок будинку Ольга.
Микола Калашник
Голова Київської обласної військової адміністрації Микола Калашник називає Бородянку «експериментальною моделлю» відбудови для всієї України. За його словами, саме тут відпрацьовують комплексний підхід – не просто «підлатати дах», а абсолютно змінити якість життя.
«Бородянка стає взірцем комплексного відродження: із сучасним житлом, зручним транспортом, увагою до безпеки, екології та цифрових послуг. Це приклад того, як можливо і потрібно відбудовувати українські громади. Містечко, яке у 2022 році зазнало значних руйнувань, – пошкоджено 825 об’єктів, серед яких 744 житлові будинки. Вже відновлено близько 600 об’єктів», – каже очільник ОВА.
Профінансували відновлення будинку коштом державного бюджету, вартість робіт – близько 26 млн грн.
У будинку повністю замінили дах, утеплили фасад і цоколь, оновили інженерні комунікації, капітально відремонтували під’їзди та місця загального використання.
Окремо зосереджувались на облаштуванні прибудинкової території. Спеціалісти встановили сучасний дитячий майданчик, де вже грається малеча й не може натішитися новій активності, впорядкували місця для паркування машин, поклали бруківку в пішохідній зоні та подбали про зелені насадження.
Жителям містечка особливо подобається ініціатива зі встановленням «лежачих поліцейських». Ольга розповідає: раніше водії – чи то на мотоциклах, чи легковиках, а іноді й на вантажівках – часто тиснули на газ. Зараз дорога не така рівна, тож стало безпечніше для дітей, та ще й шуму менше.
Виконувачка обов’язків Бородянського селищного голови Ірина Захарченко згадує, що під час окупації містечко було однією з найнебезпечніших точок. Танкові обстріли, авіаційні удари, розбиті комунікації, заміновані поля… Однак мешканці не чекали, що їхній будинок затвердять для участі в комплексному експериментальному проєкті з відновлення, який ініціював Президент України.
«По всій Бородянці були зруйновані дахи, водогін, каналізація, газові мережі – цей будинок не став винятком. Ми подали документи на всі об’єкти, пошкоджені під час окупації, і цей потрапив до проєкту», – зазначає посадовиця.
Та зараз тут зовсім інша атмосфера: люди сміються, жартують, п’ють чай разом на лавці, згадують ремонт і виконробів на ім’я. Цей дім – не просто споруда, а спільнота, що пережила втрату, і зараз творить своє відновлення разом.
Подальші плани більш масштабні: відновлення шкіл, дитячих садків, бібліотеки та навіть індустріальний парк. Усе – за участі міжнародних партнерів, уряду, місцевої влади і, головне, – жителів Бородянки.
«Ми з командою працюємо не тільки над відбудовою, а й над тим, щоб люди хотіли тут залишитися. Щоб бізнес приходив, щоб діти могли ходити до школи поруч, щоб була робота, транспорт, послуги», – наголошує Калашник.
Цей будинок, як і десятки інших у містечку, – доказ, що відбудова – це не про бетон і фарбу. Це про повернення існування. І якщо є приклад, як це можна здійснити, – то це точно тут.
«Ми навіть не марили про таке. Але зараз знаємо: нас не здолати», – каже пані Ольга, дивлячись у вікно свого відновленого будинку.
Житло Війна з Росією Бородянка Відновлення України