-
Тетяна Єрмоленко
Репортерка
Роль міжнародних донорів у відновленні житлового фонду України у 2026 році
Більше половини трильйона доларів – саме така сума, за найменшими розрахунками, буде потрібна Україні на відродження після війни. Обсяг настільки великий, що навіть експерти, які щоденно працюють з цими відомостями, визнають: збагнути його масштаб у повному обсязі важко.
Колектив Delo.ua розбирався, хто і скільки вже інвестує у відновлення українського житла, як поділяються ролі між міжнародними донорами, і чи вистачить цих ресурсів на те, щоб мільйони українців отримали притулок.
- Які обсяги руйнувань і що необхідно реконструювати?
- Хто фінансує і скільки?
- Соціальне помешкання як головний виклик відбудови
- Зводитимуть не «гуртожитки», а за новими нормами
- Чи вистачить грошей?
Які обсяги руйнувань і що необхідно реконструювати?
Щоб зрозуміти, про які розміри фінансування йде мова, варто спочатку оцінити величину самої проблеми. Згідно з даними четвертої оновленої «Швидкої оцінки нанесеної шкоди та потреб на відновлення» (RDNA4), яку разом підготували уряд України, Група Світового банку, Європейська комісія та ООН, сукупна вартість реконструкції та відродження країни впродовж наступного десятиріччя становить 524 мільярди доларів США. Це орієнтовно в 2,8 рази більше, ніж весь номінальний ВВП України за 2024 рік.
Прямі втрати від початку повномасштабного вторгнення і до кінця 2024 року досягли 176 мільярдів доларів — на 24 мільярди більше, ніж показувала попередня оцінка. Найбільше постраждали Донецька, Харківська, Луганська, Запорізька, Херсонська та Київська області, і на них припадає близько 72% від загального обсягу збитків.
У житловому секторі ситуація особливо складна. За підрахунками Світового банку, пошкоджено чи повністю зруйновано 13% усього житлового фонду України, тобто понад 2,5 мільйона сімей залишилися без належного житла.
Зруйновано або пошкоджено понад 143 тисячі приватних будинків і більше ніж 24 тисячі багатоквартирних будинків. Потреби на відновлення лише житлового сектору оцінюються майже у 84 мільярди доларів, що є найбільшою позицією серед усіх галузей.
Хто фінансує і скільки?
Україна покладається на декілька основних джерел фінансування відбудови. Власний ресурс держави обмежений, адже значна частина бюджету йде на оборону, а внутрішній ринок позик, хоч і збільшився, не може покрити потреби такого масштабу. Тому основна надія буде на міжнародних партнерів.
Найбільшим надавачем допомоги залишається Європейський Союз. У 2024–2027 роках в межах інструменту Ukraine Facility Україна отримає до 50 мільярдів євро у вигляді грантів та кредитів. Ці кошти спрямовуються на підтримку макрофінансової стабільності, відновлення інфраструктури та проведення реформ на шляху до членства в ЄС.
Група Світового банку діє через спеціально створений Цільовий фонд допомоги, відновлення, реконструкції та реформ в Україні (URTF). Серед головних проєктів є декілька програм, прямо пов’язаних із житлом і базовою інфраструктурою.
Проєкт HOPE
Або «Ремонт житла для розширення можливостей і прав людей». Це підтримка постраждалих сімей у відновленні пошкодженого житла.
Сукупна потреба у фінансуванні становить 800 мільйонів доларів, з яких вже забезпечено 162,5 мільйона від URTF та ще 70 мільйонів у вигляді кредиту МБРР.
Проєкт відродження утеплення та енергоресурсів
Націлений на відновлення основних енергетичних послуг, потреба у фінансуванні 500 мільйонів доларів, грант URTF досягає 200 мільйонів.
Проєкт RELINC
Відновлення транспортної та логістичної інфраструктури, потреба 585 мільйонів доларів, грант URTF пропонує 50 мільйонів.
IFC
Це підрозділ Групи Світового банку, що працює з приватним сектором. Проєкт реалізує програму економічної стійкості обсягом 2 мільярди доларів для підтримки українського бізнесу в умовах війни та у період відродження.
Європейський інвестиційний банк
Проводить переговори про виділення 400 мільйонів євро (частково як грант, частково як позика), саме на зведення соціального житла.
Крім цього, ЄІБ вже профінансував проєкт реабілітації гідроелектростанцій на 133 мільйони євро та рамкову програму відновлення водопостачання на 200 мільйонів євро.
Європейський банк реконструкції та розвитку
ЄБРР має 559 активних проектів в Україні із сукупним обсягом інвестицій понад 19 мільярдів євро і 53% з них направлено на розбудову сталої інфраструктури.
Також США через агентство USAID з лютого 2022 року надали Україні понад 23 мільярди доларів гуманітарної та економічної допомоги. А в межах механізму ERA Loans (забезпеченого прибутками від заморожених активів Росії) країни G7 виділили ще 50 мільярдів доларів для фінансування бюджетних потреб України.
Соціальне помешкання як головний виклик відбудови
Окремою і найскладнішою темою залишається соціальне помешкання. Станом на початок повномасштабного вторгнення весь фонд соціального житла в Україні налічував лише близько 3 тисяч квартир. При тому, що кількість внутрішньо переміщених осіб на піку сягала більше 5 мільйонів.
Для порівняння: у Бельгії частка соціального житла становить 6,5% від усього житлового фонду, в Амстердамі – більше 50%. За аналогічною пропорцією, як у Бельгії, в Україні соціальних помешкань мало б бути більше мільйона.
Згідно з даними Міжнародної організації з міграції (МОМ), більше половини (54 %) внутрішньо переміщених осіб в Україні проживають у орендованому житлі, а багато хто з власним житлом не може до нього повернутися через війну.
Держава поступово рухається у напрямку вирішення проблеми. Ухвалено зміни до законодавства щодо забезпечення житлом ВПО, розробляється новий закон про засади житлової політики, який має замінити Житловий кодекс УРСР 1983 року. Паралельно готується Національна житлова стратегія – документ, який передбачає зміни до близько 70 законів та розробку більше 20 урядових постанов.
Зводитимуть не «гуртожитки», а за новими нормами
Ключова позиція і українських посадовців, і міжнародних донорів – будувати не те, що було, а краще. Так, нові будівельні норми України вже повністю відповідають європейським вимогам до енергоефективності та інклюзивності.
Соціальне житло за програмою ЄІБ зводитиметься виключно з дотриманням найкращих європейських практик: від розміщення об’єктів і доступності інженерних мереж до технічних параметрів та дизайну.
Особливо наголошується на безбар’єрності: нові проєкти мають враховувати потреби людей з інвалідністю, літніх людей, сімей з дітьми.
Для того, щоб це міжнародне фінансування відбулося, потрібне обов’язкове залучення іноземних експертів для перевірки кошторисів і технічної якості проєктів. Це одночасно і запобіжник від корупції, і гарантія того, що збудоване відповідатиме сучасним стандартам.
Чи вистачить грошей?
При всьому масштабі міжнародної підтримки різниця між потребами та наявним фінансуванням залишається величезною. У 2025 році на відновлення та відбудову виділено 7,37 мільярда доларів з урядових і донорських джерел. Загальний дефіцит фінансування лише на цей рік становить ще 9,96 мільярда доларів.
Приватний сектор може покрити, за оцінками IFC, близько третини потреб у ресурсах на відновлення. Але соціальне житло – не та сфера, де можна отримати прибуток. А отже, без грантового та кредитного фінансування від міжнародних донорів тут не обійтися.
Тож загальна логіка така, що кошти є, але їх недостатньо. Механізми розподілу вибудовуються, але потребують часу. А мільйони людей, які залишилися без даху над головою, чекати не можуть. Це і є основний виклик, перед яким стоїть відбудова українського житлового фонду. Тобто проблема не лише у фінансах, але й в організації та людському факторі.