>
Фото: https://bank.gov.ua
Національна фінансова установа України (НБУ) пропонує запровадити обов’язкове призначення для кожної платіжної операції індикатора низького, середнього або високого ступеня ризику надавачами платіжних сервісів. Операції, визначені як високоризикові, повинні будуть автоматично припинятися до з’ясування деталей та отримання згоди користувача, згідно з проєктом нормативного акту регулятора.
Планується, що транзакції з низьким рівнем ризику здійснюватимуться без додаткових перевірок, тоді як операції середнього ризику можуть бути призупинені для отримання підтвердження від користувача або для перевірки співробітниками постачальника платіжних послуг. Критерії для класифікації ризику на кожному рівні будуть встановлені самими установами у їхніх внутрішніх політиках.
Проєкт документа передбачає впровадження уніфікованих підходів до контролю та узгодження платіжних транзакцій як елементів управління операційним ризиком. Надавачі платіжних послуг зобов’язані здійснювати постійний моніторинг, а звірку платіжних операцій – щоденно.
У випадку неможливості здійснення моніторингу з технічних чи інших причин, установа муситиме проводити платежі лише за умов, коли такий контроль є можливим, та негайно інформувати НБУ про інцидент високого рівня критичності, але не пізніше, ніж через годину після його виникнення.
Система моніторингу платежів призначена для виявлення незвичайних, неприйнятих, помилкових та неналежних операцій і не замінюватиме фінансовий моніторинг, пов’язаний із протидією відмиванню коштів та фінансуванню терористичної діяльності.
Для ідентифікації нетипових операцій постачальники платіжних послуг зможуть застосовувати моделі, що базуються на штучному інтелекті та методах машинного навчання. У разі їх використання, установи повинні будуть забезпечувати безперервне навчання цих моделей та регулярне оновлення вихідних даних.
Серед ознак нехарактерної поведінки проєкт згадує, зокрема, створення значної кількості рахунків або випуск платіжних інструментів, скупчення однотипних операцій, незвичні суми та надмірну частоту переказів. Як приклад наводиться отримання понад 10 поповнень протягом менш ніж 60 хвилин.
Надавачі платіжних послуг повинні будуть вести список клієнтів, чиї операції вимагають підвищеного контролю. До нього, зокрема, включатимуться фізичні особи, які делегували право управління своїм рахунком третім сторонам, торговці, що порушили правила прийому електронних платіжних засобів, а також отримувачі, чия фактична діяльність не відповідає присвоєному коду категорії торговця.
Дані з такого списку будуть зберігатися протягом одного року. Під час моніторингу постачальники матимуть можливість розглядати питання встановлення для клієнтів лімітів на операції, обмежень щодо кількості платіжних інструментів або відкриття додаткових рахунків, згідно з угодами та внутрішніми регламентами.
Проєкт також встановлює заходи для боротьби з міскодингом – розбіжністю між призначеним отримувачу кодом категорії діяльності та його реальною роботою. Еквайри повинні будуть перевіряти діяльність отримувачів, аналізувати їхні платежі та незвичні сплески у транзакціях, а також інформацію на вебсайтах, у соціальних мережах, чат-ботах та додатках.
Окремі функції моніторингу можуть бути передані на аутсорсинг процесинговій установі, проте відповідальність за їх виконання залишатиметься за надавачем платіжних послуг. Уповноважена установа не матиме права самостійно зупиняти та аналізувати нетипові операції, приймати рішення щодо їх виконання, змінювати правила або встановлювати маркери ризику.
Ці вимоги будуть застосовуватися до банків та небанківських постачальників платіжних послуг, за винятком малих платіжних установ. Після набуття чинності постановою, вони матимуть 90 днів для приведення своєї діяльності у відповідність до нових норм.
Центральний банк приймає коментарі та пропозиції до проєкту до 31 липня 2026 року включно.
За оцінками Національного банку, запровадження нових вимог не потребуватиме жодних фінансових витрат від громадян. Однак, учасники ринку можуть зіткнутися з додатковими витратами у разі залучення зовнішніх організацій для проведення моніторингу операцій на умовах аутсорсингу.