Дев’ять дітей забрали, щоб не розлучати рідних братів та сестер: історія родини з України

Фото до статті

Фото до статті Подружжя Остапчуків з Миколаєва виховує дев’ятеро прийомних дітей — спершу вони взяли чотирьох, а згодом ще п’ятьох братів і сестер, яких не можна було розділяти. Як сім’я долає виклики, будує довіру та чому не страшиться труднощів — читайте в нашому матеріалі.

Ярослав Степанов

Ярослав Степанов Редактор стрічки новин 25 липня, 21:50

Прийомна родина Остапчуків з Миколаєва

Прийомна родина Остапчуків з Миколаєва 25 липня, 21:50

Людмила та Ігор Остапчуки — звичайна подружня пара, яка п’ять років тому наважилася на крок, що докорінно змінив не лише їхнє життя, а й долю одразу дев’ятьох дітей. Наразі в їхньому помешканні в Миколаєві проживає дев’ятеро прийомних дітей, і кожна з них поступово вчиться жити без страху, що дорослі знову зникнуть.

Все розпочалося у 2021 році, коли подружжя, чия рідна донька вже виросла й виїхала на навчання, вирішило взяти на виховання двох дітей. У херсонському будинку дитини вони познайомилися з маленьким хлопчиком і дівчинкою, а вже там дізналися: у них є ще рідні брат і сестра в інтернаті на Каховщині. Дітей було четверо, і розділяти їх було неможливо.

“Коли я вперше побачила молодших — дівчинці щойно виповнилося два роки, хлопчику три, — дівчинка зовсім не розмовляла. А хлопчик одразу почав називати мене мамою. Він боявся відійти від мене навіть у туалет — думав, що я поїду й більше не повернуся”, — згадує Людмила. Тоді вона зрозуміла: якщо брати — то всіх чотирьох.

За пів року до повномасштабного вторгнення родина Остапчуків поповнилася одразу чотирма дітьми. З початком великої війни вони евакуювалися з Херсонщини до Миколаєва. Один із хлопчиків мав проблеми зі слухом — після встановлення слухових апаратів і занять зі спеціалістами він заговорив і зараз навчається у звичайній школі.

Ще п’ятеро — аби не розлучати

Проживши майже чотири роки в Миколаєві, у 2025 році подружжя створило дитячий будинок сімейного типу. А наприкінці того ж року служба у справах дітей почала шукати сім’ю для п’ятьох братів і сестер віком від 4 до 15 років. Розділяти сімейну групу заборонено законом, а охочих взяти одразу п’ятьох дітей майже не було.

Людмила поїхала знайомитися. Після першої ж зустрічі вирішила: забирає всіх. Навесні 2026 року родина Остапчуків стала ще більшою — тепер у ній дев’ятеро дітей. “Патронатний вихователь зателефонував перед другою поїздкою й сказав: діти вже чекають, коли ви приїдете”, — пригадує жінка.

Перші тижні були непростими. Четверо дітей, які вже проживали в родині, називали Людмилу й Ігоря мамою і татом. Нові придивлялися: старші дівчата казали «тьотя Люда», а чотирирічний хлопчик уже другого дня назвав Ігоря татом. “Діти плуталися, кому що казати. Ми й самі не знали, як правильніше”, — зізнається Людмила.

Як народжується довіра

Психологи, які працюють із прийомними сім’ями, наголошують: діти, які пройшли через інтернатну систему, часто мають досвід втрати, недовіри до дорослих або надмірної прив’язаності. Їм потрібен час, щоб повірити: ці дорослі — назавжди.

Поступово новий уклад формувався через прості речі: спільні ігри, допомога на кухні, суботнє прибирання. Молодші бралися допомагати першими — і за ними підтягувалися інші. Людмила каже, що зміни помітні вже за перші місяці: діти стали спокійнішими, краще сплять, частіше долучаються до життя сім’ї.

“Я бачу, що вони розслаблені. Вони вже задоволені. Але має пройти час, щоб діти могли довіряти”, — пояснює вона. Один із хлопців зараз у літньому таборі й щоранку пише їй: “Мама, я тебе люблю”. Для Людмили це — доказ, що все недаремно.

Як прийняти дитину в родину

Для тих, хто замислюється над усиновленням чи створенням прийомної сім’ї, в Україні діє покрокова процедура. Ось що потрібно зробити:

  • Звернутися до служби у справах дітей за місцем проживання.
  • Пройти безкоштовне навчання для кандидатів у прийомні батьки (курс триває близько двох тижнів).
  • Зібрати пакет документів: заява, довідка про доходи, медична довідка, довідка про несудимість.
  • Після схвалення кандидатури — знайомство з дитиною та оформлення документів.

Людмила Остапчук переконана: “Дітям потрібні дорослі, які будуть поруч не тимчасово. Не лише дах над головою і школа, а просте відчуття: тут є люди, до яких можна повернутися. Не бійтеся брати дітей — вони дуже потребують сім’ї”.

Популярні новини зараз Тариф на воду перевищить 100 грн за куб: платіжки зростуть на сотні гривень Українцям загрожують блекаути: які міста можуть залишитися без світла Проїзд у маршрутках дорожчає до 23 гривень: тарифи підвищують удруге за рік Укренерго підняло тариф на передавання електроенергії на 25%: світло для людей лишилось по 4,32 грн Показати ще

Раніше портал Знай повідомляв, школи для татусів в Україні: 5 правил виховання без покарань.

Також наш портал інформував, 10 фраз батьків, через які діти живуть у хронічному стресі.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *