Фото до статті Укладення угоди про довічне утримання дає змогу отримати квартиру чи будинок в обмін на щоденну турботу про старшу людину. Однак існує один обов’язок, про який майбутні власники зазвичай не здогадуються — і він настає вже після смерті підопічного.
Марина Семенко Редактор стрічки новин сьогодні, 10:05
Договір довічного утримання: підписання документів сьогодні, 10:05
Угода про довічне утримання — це можливість стати власником нерухомості без її придбання. Ви піклуєтеся про старшу людину, забезпечуєте їй достойний залишок життя, а натомість отримуєте право на її житло. Така угода виглядає привабливою, проте за фасадом взаємної вигоди ховаються юридичні нюанси, які можуть обернутися значними витратами.
Як інформує портал “На пенсії”, розділ 57 Цивільного кодексу України дозволяє передавати нерухоме майно будь-кому — незалежно від віку чи стану здоров’я власника. Прийняти ж майно і взяти на себе зобов’язання з догляду може виключно повнолітня, повністю дієздатна особа або юридична компанія. Цікаво, що за бажанням, у договорі можна зазначити: піклуватися потрібно не про самого власника нерухомості, а про його близького родича.
Продаж квартири заблоковано через борги: нотаріус перевіряє реєстр
Що включає поняття “догляд”
Усі деталі піклування сторони обговорюють особисто і фіксують у певній грошовій сумі. Найчастіше до обов’язків того, хто доглядає, входять: регулярна купівля продуктів і приготування їжі, придбання медикаментів, прибирання помешкання, супровід у медичні заклади, а також щомісячна виплата коштів на особисті потреби. Окремо зазвичай закріплюють за старшою людиною конкретну кімнату для проживання.
Суворі обмеження: власник — так, розпорядник — ні
Стати офіційним власником нерухомості можна одразу після візиту до нотаріуса. Однак вільно розпоряджатися житлом заборонено: його не можна дарувати, продавати чи передавати в заставу банку до моменту смерті відчужувача. Крім того, якщо будинок згорить або зазнає шкоди від пожежі, це не звільняє нового власника від зобов’язання й надалі забезпечувати підопічного їжею та утриманням.
Похорон — обов’язок, про який забувають
Найважливіша юридична деталь, яку часто оминають увагою: саме на того, хто доглядає, лягає організація та оплата похорону. Ця норма діє за замовчуванням — навіть якщо нотаріус забув внести її до тексту документа. Тобто після смерті підопічного новий власник мусить узяти на себе всі видатки, пов’язані з ритуальними послугами.
Окремий ризик — можливе припинення дії угоди. Якщо той, хто доглядає, перестане купувати продукти чи ліки, договір анулюється, а майно повертається попередньому власнику. Усі витрачені зусилля та кошти виявляються марними.
Як правильно укласти угоду, щоб уникнути проблем
Угода обов’язково засвідчується нотаріально, а права на житло вносяться до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Аби уникнути судових позовів у майбутньому, юристи рекомендують прописати в договорі довічного утримання абсолютно всі деталі: від конкретних послуг супроводу до щомісячних виплат, переліку медикаментів та частоти прибирання. Чим детальніший документ — тим краще захищені обидві сторони.
Окремо варто зафіксувати порядок дій на випадок непередбачених обставин: хвороби того, хто доглядає, втрати роботи, пошкодження житла. Усе, що не прописано — стає приводом для судового розгляду.
Раніше портал Знай повідомляв, податок на нерухомість: 5 пунктів у платіжці, через які ви можете переплатити.