Фото до статтіНовини. Суспільство / Думки26.08.2026 11:314 хвилини 81 0Читать на русском
Підписатися
Невідомо, якою постане Україна за десятиліття. Минулі 35 років продемонстрували, що прогнози в нашій державі не справджуються, зауважує Павло Казарін для The ukrainians.
Відео дня
Кожного разу, озираючись назад, ми відчуваємо спокусу зобразити пройдений шлях як єдиний можливий. Історія видається нам прямою лінією, що пов’язує наше минуле з нашим сьогоденням. Але якби машина часу дозволила нам повернутися назад, ніхто б не повірив нашому опису майбутнього.
Уявіть, що ви повертаєтеся в літо 2013 року. Ви кажете, що за кілька місяців країну охоплять протести. Що правоохоронці заберуть життя понад сотні людей. Що Майдан досягне перемоги, Янукович втече, а Росія, скориставшись хаосом, анексує Крим.
Ви б розповідали про початок АТО в країні. Про збиття росіянами пасажирського “боїнга”. Але на фразі “а колишній президент Грузії очолить Одеську область” ваші знайомі викликали б швидку допомогу. Єдине, що ви могли б зробити влітку 2013 року, — це придбати долари по вісім.
Можна заперечити: мовляв, нас нинішніх від нас довоєнних відділяє російське вторгнення. Що саме воно змінило наше уявлення про прийнятне. Що анексія Криму та вторгнення на Донбас трансформували Україну та українців. І що після лютого 2014 року нам значно легше дивитися правді у вічі.
Тоді уявіть, що машина часу переносить вас у літо 2016 року. І ви починаєте оповідати друзям, що Надія Савченко, яка щойно звільнилася з російської в’язниці, — зовсім не та, за кого її вважали. Далі ви могли б повідомити знайомим, хто стане наступним президентом держави. Ви могли б навіть увімкнути телевізор і продемонструвати їм майбутнього главу держави. Після цього ваші друзі знову викликали б вам швидку допомогу.
Можна не шукати далеко й уявити, що доля переносить вас у літо 2021 року. І ви пропонуєте своїм близьким вгадати, кого наступного року Захід оголосить обличчям свободи та символом протистояння демократій проти диктатур. Підказка номер один – це президент. Підказка номер два – це не президент США. І вам знову запропонують викликати швидку, бо повірити в іміджеві трансформації українського президента зможе лише той, хто читав європейські заголовки у 2022 році.
Ми часто шукаємо в нашому минулому те роздоріжжя, яке відділяє нас нещодавніх від нас теперішніх.
Той вододіл, після якого майбутнє перестало нас вражати. Ту точку фазового переходу, після якої події почали здаватися нам зрозумілими та закономірними. Але в цьому й полягає суть, що такої точки не існує. Наші герої та антигерої міняються позиціями. Наша реальність спростовує наші вчорашні прогнози. Нам теперішнім немає сенсу подорожувати в минуле, бо там ніхто нам не повірить.
У 1991 році ті, хто прагнув свободи та демократії, віддали свої голоси за Чорновола, а ті, хто бажав перелицьованої УРСР, – за Кравчука. У 1994 році прибічники свободи голосували за Кравчука, а адепти УРСР – за Кучму. У 1999-му прихильники України голосували за Кучму, а їхні супротивники – за Симоненка. Наша країна – це країна трикстерів. Кожен герой – неоднозначний, і ти ніколи не знаєш, на чий бік він стане в вирішальний момент історії. Можливо, і на твій.
Загадувати наперед – це привілей країн, що рухаються по коліях, траєкторія яких чітко проглядається. А Україна – це корабель під час шторму. Наше майбутнє залежить від того, наскільки добре ми виконаємо своє домашнє завдання. А ще – від сотень тисяч чинників, на які ми не можемо вплинути.
Ми не знаємо, хто переможе на наступних виборах. І річ не тільки в тому, що вони можливі лише після війни, а ми не знаємо, коли вона завершиться. Річ також у тому, що війна стає для суспільства анестетиком – і саме вона дарує нам ту одностайність, яку ми бачимо в соцопитуваннях. Завершення війни знову занурить нас у звичні суперечки та розмежування. Повоєнні ми будемо так само відрізнятися від себе теперішніх, як ми теперішні відрізняємося від себе довоєнних.
Наша повоєнна реальність залежатиме від того, як ми сприйматимемо сценарій завершення війни – як перемогу чи поразку.
Перемога є інклюзивною – вона може мати багато батьків, і під її покровом знайдеться місце для кожного. І для тих, хто воював, і для тих, хто сплачував податки. Для тих, хто залишився, і для тих, хто виїхав. А з поразкою все навпаки – це відчуття занурює країну у фрустрацію, змушує шукати винних і призводить до “орбанізації”. Саме тому, якщо Росія не зможе нас здолати на полі бою, вона докладе всіх зусиль, щоб переконати нас у своїй перемозі.
Ми не знаємо, якими будуть наші вулиці після війни. Скільки на них з’явиться нових акцентів і відтінків шкіри. Наша депопуляція вимагатиме від нас складних рішень, і нам доведеться обирати між міграцією та напівпорожньою країною. Наші майбутні виклики породять дискусії, про які ми зараз навіть не замислюємося, бо заклопотані виживанням.
Ми не знаємо, яке майбутнє очікує на НАТО. Колись ми мріяли про членство в цій організації. А за останні чотири роки наша країна змогла знищити радянський танковий кулак, створений для наступу до Ла-Маншу. У ситуації, коли від Європи готова відвернутися найсильніша армія планети, єдине, на що їй залишається сподіватися, – це найсильніша армія континенту. Тобто наша.
Ми не знаємо, яке майбутнє чекає на США. Ми довгі десятиліття звикали бачити в них маяк демократії та взірець для наслідування. А останні два роки ми звикаємо до думки, що в кімнаті більше немає дорослих. Що єдині дорослі – це ми.
Єдине, чого нас можуть навчити останні 35 років, – це те, що ми здатні дивувати самих себе. Обставини не є статичними, люди змінюються, випадковості руйнують плани. Іноді я навіть заздрю конспірологам, бо в їхній картині світу все, що відбувається, наперед визначене. Але насправді нашим світом керують чорні лебеді.
Просто у нашій країні чорні лебеді – це ми самі.
Важливо: позиція редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів, але прагне публікувати різні точки зору. Детальніше про редакційну політику OBOZ.UA – за посиланням…22000000ПідписатисяТегиУкраїнаДжерелоtheukrainians.orgРедакційна політика
- Новини. Суспільство
- Останні 35 засвідчили:…
Повернутися на головну OBOZ