Фото до статтіНовини. Суспільство / Думки30.08.2026 20:573 хвилини 432 0Читать на русском
Підписатися
Сьогодні, згідно з українським історичним календарем, відзначається день Донецька.
Відео дня
З цієї нагоди я вирішив нагадати про те, як українська влада програла історичну битву за Донецьк.
За радянських часів і в період становлення сучасної української держави поширювався та активно підтримувався міф про так званий “російський Донбас”. Навіть після Помаранчевої революції наші спроби інтегрувати Донбас в український історико-культурний простір зазнали краху через позицію Ющенка, який повністю делегував управління цим регіоном Ахметову та його оточенню. Надії на українізацію цього краю були остаточно зруйновані домовленостями з донецьким олігархатом. Згідно з цими домовленостями, Богатирьова з 2007 по 2012 рік обіймала посаду секретаря РНБО, а всі кадрові призначення на Донбасі узгоджувалися з командою Ахметова. Ситуація доходила до абсурду: під час візитів до Донецька Президент України Ющенко фактично виконував роль водія автомобіля Ахметова. Звісно, за президентства Януковича російська міфологія Донбасу знову стала пріоритетною.
У цей період, прагнучи до еволюційного просування українського історичного наративу, я ініціював ухвалення Постанови Верховної Ради України про відзначення на державному рівні 200-річчя від дня народження засновника Донецька, валлійського (британського) гірничого інженера Джона Джеймса Юза. У цьому документі та під час парламентських обговорень ми прагнули представити українську версію заснування Донецька.
Як відомо, на місці нинішнього міста розташовувалися козацькі поселення – Олександрівка, Григорівка, хутір Овечий та інші села, засновані ще у 18 столітті. Перша задокументована згадка про існування постійного поселення на території майбутнього міста датується 1779 роком. Українські козаки займалися рибальством, скотарством та видобутком солі. У 19 столітті князь Сергій Кочубей, уклавши угоду з урядом Російської імперії, розпочав розвиток промисловості краю. Однак, зрештою, за 24 тисячі фунтів стерлінгів він продав концесію валлійському інженеру Джону Юзу, який прибув на територію теперішнього Донецька зі своїми старшими синами та британськими робітниками.
З 1869 року він збудував металургійний завод та робітниче селище поблизу села Олександрівка. Завод функціонував за повним металургійним циклом; тут вперше в Російській імперії було запущено 8 коксових печей та впроваджено гаряче дуття. Відповідно, виникла й соціальна інфраструктура селища. Англійська культура, у свою чергу, залишила відбиток на архітектурі та плануванні міста.
Незважаючи на раптову смерть Джона Юза у 1889 році, його промислова імперія активно розвивалася. А вже у 1917 році селище, назване на його честь – Юзівка, з населенням 70 тисяч осіб, отримало статус міста.
Після зміцнення більшовицької влади підприємства родини валлійського підприємця були націоналізовані, а місто перейменували на Троцьк.
У 1924 році місто було перейменовано на честь комуністичного вождя та диктатора Йосипа Сталіна, отримавши назву – Сталіно.
У 1961 році місто отримало нову назву – Донецьк, а Сталінська область було перейменовано на Донецьку.
Звісно, у 1920-х роках 20 століття розпочалося масове заселення міста робітниками з різних регіонів більшовицької Росії, і почалося нав’язування російського міфу про Донбас. Агресивна політика русифікації Донбасу та бездіяльна державна політика Української влади часів Незалежності створили передумови для окупації цього регіону путінською Росією.
Тож, згадуючи нині день Донецька, ми повинні розуміти, що без перемоги у боротьбі за правдиву українсько-валлійську історію заснування цього регіону та без проведення державної політики українізації буде складно повертати Донбас до українського світу.
Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZ.UA – за посиланням…33000000ПідписатисяТегиУкраїнаДонбасДжерелоФейсбук Миколи ТоменкаРедакційна політика
- Новини. Суспільство
- Як українські козаки…
Повернутися на головну OBOZ