Місцеві лідери шукають нові шляхи фінансування для захисту від екстремальних погодних умов, попри зменшення державної підтримки. Вони запроваджують комплексні програми, використовують інноваційні фінансові інструменти та поглиблюють залучення громадськості.
Міста мають вживати заходів для захисту мешканців та інфраструктури від наслідків екстремальних кліматичних явищ. Проте, як зазначають експерти, міста, які найбільше потребують фінансування, часто не мають можливості його отримати. Особливо це стосується менш забезпечених громад.
«Розрив у стійкості – це не лише брак знань чи планування, а й брак можливостей», – говорить Марк Девідсон, професор географії Школи клімату, довкілля та суспільства Кларкського університету. За його словами, муніципалітети розуміють, що потрібно робити, але «складніше питання для них – як діяти відповідно до того, що ми знаємо на цьому етапі? Як отримати ці можливості?»
Містам бракує фінансових та адміністративних ресурсів для планування та реалізації проєктів з підвищення стійкості. Опитування Національної ліги міст показало, що 84% муніципалітетів вважають свої бюджетні кошти недостатніми, а 81% переглядають інвестиції в інфраструктуру через завершення фінансування епохи Байдена. Проблема кліматичних ризиків, яка є постійною і зростаючою, не може бути вирішена за допомогою тимчасових коштів.
«Раніше ми часто намагалися заповнити прогалини у можливостях через конкурсні гранти, надані державою та федеральним урядом. Але для отримання цих грантів потрібні власні ресурси», – пояснює Девідсон. «Потрібен час співробітників, потрібна експертиза. Іноді потрібне співфінансування, і це парадокс. Міста змушені конкурувати між собою, щоб отримати гроші для створення цих можливостей. Отже, ті, хто вже має ресурси, мають перевагу».
Девідсон пропонує містам розширювати свої фінансові та адміністративні можливості шляхом обміну досвідом один з одним, а також з університетами, громадськими організаціями, приватними компаніями, регіональними органами та мережами, такими як ICLEI – Local Governments for Sustainability.
Учасники панельної дискусії запропонували три рішення для фінансування інфраструктури стійкості.
1. Застосування комплексних програм
У 2024 році в Ріверсайді, Каліфорнія, було 79 днів із температурою вище 95 градусів за Фаренгейтом (35°C), що на 65% більше, ніж у 2003 році, а пікова температура досягала 115°F (46°C), розповіла мер Ріверсайду Патриція Лок Доусон. У відповідь на це місто, що нараховує близько 323 000 мешканців, створило комплекс програм для боротьби з екстремальною спекою та загрозою лісових пожеж, які також стали значною проблемою.
Ріверсайд співпрацює з Bloomberg Philanthropies над створенням Молодіжного фонду кліматичних дій та розробляє план кліматичних дій та адаптації. Офіс з надзвичайних ситуацій пожежного департаменту запустив кампанію Ready Riverside, яка інформує мешканців про те, як залишатися в безпеці під час спеки та готуватися до надзвичайних ситуацій. Минулого року місто отримало грант від Національного управління океанічних і атмосферних досліджень для проведення саміту з екстремальної спеки та симуляції надзвичайних ситуацій.
Місто також пропонує карту громадської участі, яка дозволяє міським чиновникам та мешканцям оцінювати існуючий зелений покрив та планувати висадку дерев. Ця карта допомогла Ріверсайду отримати грант від California Transformative Communities на висадку 1000 дерев та встановлення сонячних панелей на 100 будинках у районі, який особливо страждає від спеки. «Це допомагає нам боротися з міськими островами тепла, створювати тінь, а також надає нам дані для планувальних документів, пом’якшення наслідків та роботи з університетами», – зазначила Доусон.
«Незважаючи на те, що федеральний уряд відступив… робота триває», – підкреслила Доусон. «Вона повинна тривати».
2. Створення нової фінансової інфраструктури
«Настали складні часи, які вимагають від нас зовсім іншого підходу до вирішення цієї проблеми», – говорить Мелісса Гоффер, перший кліматичний директор штату Массачусетс.
Коли Гоффер обійняла свою посаду у 2023 році, її пріоритетом було визначити обсяг інвестицій, необхідних штату для декарбонізації та підвищення стійкості. За її словами, аналіз показав, що до 2050 року для задоволення ключових потреб у сфері стійкості, таких як модернізація дамб високої небезпеки, приберегових зон, а також збереження дерев та водно-болотних угідь, знадобиться від 90 до 130 мільярдів доларів. Офіс кліматичних інновацій та стійкості опублікував це дослідження разом із посібником з фінансування минулого року.
«Ми розуміємо, що нам не вистачить коштів для інвестицій у ці заходи зі стійкості, якщо ми будемо покладатися лише на субсидії», – зазначила Гоффер. «Нам довелося почати серйозно думати про фінансові інструменти».
До таких інструментів належить Громадський кліматичний банк Массачусетсу, який спочатку отримав 50 мільйонів доларів від штату. Банк надає низьковідсоткові позики для збереження та модернізації доступного житла, включаючи встановлення укріплених дахів та теплових насосів.
Після руйнівних повеней 2023 року, які виявили недоліки федеральної допомоги у надзвичайних ситуаціях, Массачусетс створив фонд реагування на стихійні лиха та стійкості. Цей фонд призначений для покриття витрат на ліквідацію наслідків лих, які не підпадають під критерії Федерального агентства з управління надзвичайними ситуаціями (FEMA), водночас вимагаючи від одержувачів допомоги відбудовувати об’єкти з більшою стійкістю. Цей фонд є частиною закону Mass Ready Act – законопроєкту про екологічні облігації, внесеного губернаторкою Маурою Хілі минулого року. Якщо Mass Ready буде схвалено, фонд стане одним із перших обертових фондів у країні для фінансування низьковідсоткових кредитів на проєкти з підвищення стійкості.
Місцеві органи влади по всій країні також все частіше залучають приватний капітал на початкових етапах реалізації проєктів стійкості, формуючи державно-приватні партнерства з самого початку дизайну проєкту, каже Сахарназ Мірзазад, виконавчий директор ICLEI USA.
ICLEI USA нещодавно випустила посібник з фінансування стійкості, який допомагає місцевим органам влади оцінювати реальну вартість зниження ризиків «і перетворювати це на мову, яку зрозуміє кредитор, страховик або приватний інвестор», – зазначила Мірзазад. «І це стало справжнім проривом на рівні місцевого самоврядування».
3. Залучення громади на ранніх етапах – структурно
Мірзазад та Доусон наголосили, що залучення громади має бути вбудоване в вимоги до фінансування. «Це не повинно бути чимось другорядним або просто «приємним доповненням» – важливо думати про це і цінувати думку людей, які безпосередньо відчують результати реалізації інфраструктурних проєктів», – сказала Мірзазад.
Для великих інфраструктурних проєктів Мірзазад рекомендує створити місцевий орган управління, який матиме пряму роль у визначенні пріоритетів витрат, обслуговування та інших рішень. Це забезпечить більшу підзвітність та прозорість, а також надасть громадам значущий голос у розвитку проєктів. «Це має багато переваг – фінансових, у плані задоволеності громади, допомагає людям відчувати себе вповноваженими та бачити, що вирішуються справді важливі для них питання».
У Ріверсайді, за словами Доусон, місто провело 36 заходів і зібрало понад 4000 коментарів під час розробки свого плану кліматичних дій та адаптації. «Громадська участь лежить в основі всього цього», – зазначила вона. «Отже, вони залучені на кожному кроці».