Ан Дуонг, відома модель та художниця, побудувала успішну кар’єру, перебуваючи по обидва боки об’єктива.
Ан Дуонг колись застерігали від того, щоб називати себе художницею. Вона була відомою моделлю, знімалася в кампаніях для Saint Laurent та брала участь у показах від Christian Lacroix. Але коли вона намалювала свій перший автопортрет, то відчула, що відкрила в собі нову грань. Сьогодні моделям часто вдається переходити до інших професій, але коли Дуонг починала на початку 90-х, перехід від моди до світу високого мистецтва був практично нечуваним, особливо для людини, яка не хотіла змінювати свій образ, щоб «вписатися». Через десятиліття роботи Дуонг виставляються в музеях, галереях і приватних колекціях, і при цьому вона не полишила світ моди. Цього року вона взяла участь у своїй першій великій косметичній кампанії для M.A.C, а також з’явиться у наступному, шостому сезоні серіалу «Емілі в Парижі».
Дуонг була юною балериною, коли познайомилася з фотографом Девідом Зайднером і була обрана для зйомки в рекламі Saint Laurent. Вихована у Франції, донька іспанки та в’єтнамця, вона швидко поринула у світ моди, позуючи для таких фотографів, як Герб Рітц, Пітер Ліндберг та Стівен Майзель, а також для дизайнерів на кшталт Лакруа, який називав її своєю музою. Вона вже була успішною моделлю, коли почала займатися живописом, що не надто подобалося впливовим людям у світі мистецтва. «У 90-х роках у світі мистецтва панували переважно чоловіки. Колишня модель, яка ще й малювала, викликала майже таке ставлення: «О, Боже, як вона сміє?» — згадує вона. — «Звісно, я була одягнена в кутюр від Лакруа. Я говорю про часи, коли люди казали: «Як ви смієте носити дизайнерські речі? Ви маєте одягатися в білу футболку та джинси, бути забрудненою фарбою і навіть не виглядати як жінка».
Дуонг продовжувала малювати, зосереджуючись на портретах себе, а потім інших людей. Згодом її роботи почали з’являтися на виставках у таких галереях, як Sperone Westwater та Tony Shafrazi. Її картини мають виразну абстракцію і демонструють навички, розвинені як у балеті, так і у моді — розуміння руху тіла, його виразності та того, як обличчя може спілкуватися. «Я знаю, як це — бути перед камерою, бо я сама позувала. Я була музою для багатьох художників і фотографів. Коли я малюю когось, я по той бік», — каже вона. — «[Портрет] — це надзвичайно інтимно. У житті слова використовуються, щоб не бути надто близькими, але якщо ви довго дивитеся на когось без слів, тиша стає дуже інтимною». Наразі роботи Дуонг виставлені у Вілла дю Темп ретруве у Кабурі, Франція, а також у виставці «Від серця до рук: Dolce & Gabbana».
Мистецтво допомогло Дуонг подивитися на світ під іншим кутом і дало їй голос, якого вона не могла знайти у моделінгу. «У 90-х мені вже не вистачало лише краси», — каже вона. Ставши художницею, вона змогла заявити про себе як модель у новому амплуа. У 1991 році вона знялася в рекламі Gap, фотографом якої був Рітц. «Ан Дуонг, художниця», — свідчив напис. «Це був великий поворотний момент», — каже вона. — «Художниця, яка займалася моделінгом, — це змінило уявлення про красу та інтелект, красу та талант». Модель перестала бути просто обличчям. «Будучи балериною, моделлю, музою для інших митців, актрисою, я завжди була на службі у інших творців. І це було чудово, цілком нормально. Але коли я малювала себе, я зрозуміла, що завдяки цій інтимності я змогла зануритися глибше всередину. Це була я, і я дивилася на себе», — розповідає вона.
Вона ніколи не вписувалася в загальноприйняті модні рамки. Рекламні кампанії M.A.C стали її першими косметичними проектами. «Я знімалася для парфумів, для багатьох модних брендів, але у свої 20 років я навіть не думала, що це можливо. Будучи змішаної раси, я мала певні виклики, щоб потрапити в косметичну кампанію, бо на той час, коли я працювала моделлю, ти мала бути блондинкою і відповідати стандартам», — каже 66-річна модель. «Я дивуюся, коли думаю, що зараз, у моєму віці, до мене звертаються справді цікаві бренди [для співпраці]. Це те, про що я навіть не мріяла у своїх 20 років». Дуонг також знялася в нещодавніх кампаніях для Thom Browne і пройшлася подіумом Carolina Herrera на показі осінньої колекції 2026 року разом з такими ж мисткинями, як Емі Шеральд та Рейчел Фейнштейн.
У своїй студії вона має дюжину завершених картин, які чекають на її наступну виставку. Портрет як жанр досі зачаровує її. «Коли малюєш, завжди дивуєшся, як природа створює обличчя людини. Часто це схоже на випадковість», — каже вона. — «Ніщо не є правильним, все асиметричне, і саме це робить красу».
Подробиці можна знайти на сайті: www.elle.com