«Не для пташки». Як відновлюють будинки в Бородянці Репортаж 22.08.2025 14:55 Укрінформ Від підвалу з гризунами – до сонячних батарей: оповідь про одне відродження
Через Бородянку проходив один з основних шляхів наступу російських військ на Київ на початку повномасштабної агресії 24 лютого 2022 року. Вже через дві доби бронетехніка супротивника постала на околицях містечка. Після окупації та значних руйнувань Бородянка стала зразком того, яким чином може відбуватися комплексне відновлення: не тільки споруд, а й існування.
БОРОДЯНКА. ДІМ, ЯКИЙ ВСТОЯВ
Будинок на вулиці Ветеранів, 2, нині ідеальний на вигляд. Лицьова частина – нова, стіни – з утепленням, покрівля виблискує новим металом. З першого погляду, це типова невелика житлова будівля з комфортного туристичного містечка. Але суттєве зауваження – оновлений, оскільки про ушкодження нагадують фотографії та розповіді жителів, що пережили окупацію.
Біля нової бесідки стоять три жінки, які тримають тарілки з нарізаними апельсинами та солодощами. Поки ми розмовляємо, люб’язно пропонують почастуватися. Але їхні погляди знову зосереджуються на підвалі, в якому вони переховувалися, коли вперше побачили російський прапор так близько.
«Ось зараз, де центральний під’їзд, там льох є. Ми там перебували. У підвалі було шестеро дітей. Після 13-го числа (березня, – ред.) нас залишилося одинадцять з усього дому. Їсти не було чого, води не було, доводилося вогнище розпалювати», – говорить одна з мешканок, котра не виїжджала з містечка та залишалася в будинку до завершення.
Жінки розповідають, як ворожі танки стояли поблизу, біля місцевого інтернату, а ракети падали у двори. Одна з них – просто через дорогу, але, як кажуть, «на щастя, не вибухнула».
В певний момент розмова переходить від горя до побуту. Ненароком згадують: «П'ятнадцять мішків картоплі вони (російські військові, буряти, – ред.) забрали. Один залишили. Мабуть, не помітили. Електрочайники винесли, а нижню частину, де розетка, залишили».
Тоді ж підвал став порятунком для дорослих та дітей, щоправда, по сусідству були гризуни та бруд. Згадують жінки, як виносили з квартир матраци, ковдри, пледи, – хто що мав – і клали на бетон, щоб не було так прохолодно та незручно.
А коли супротивник пішов – стало краще, але все ж холод та мовчанка залишилися.
«До травня майже без електрики були. Їжу готували на вулиці. Каналізації не було – до ставка ходили. Раніше ще газ був, але потім і його припинили. Але ми вижили. Невідомо як, але таки вижили. Зараз навіть і не збагнеш, що тут таке було», – розмірковує одна з мешканок будинку, заодно запрошуючи спробувати заздалегідь приготовані частування.
А й дійсно – нове покриття, сучасний дитячий майданчик, з якого чути сміх малечі, та навіть альтанка, в якій згадуються жахливі події, – не нагадують про ті часи, але дають сподівання на нову реконструкцію Бородянки.
ВІД ЗРУЙНОВАНОГО ДО ЖИТТЯ. ЯК БОРОДЯНКА ВІДРОДЖУЄТЬСЯ
Зведений ще у 1976-му, тепер будинок – майже як новенький. Утеплений фасад, сучасна покрівля, сонячні колектори на даху, дитячий майданчик під вікнами. А головне – повернулися люди. У деяких вікнах – фіранки, квіти, а ще сушиться одяг. Бородянка живе.
«Он бачите на знімку – як було, а як стало. Ми ніби в казці живемо… Ну вже майже Євросоюз», – сміється одна з мешканок, яку ми зустрічаємо біля під’їзду. Поруч стоять ще сусіди, разом із дітьми, тож атмосфера – великої сім’ї.
Спочатку в око впадають вражаючі фасадні зміни самого будинку та прибудинкової території. Мешканці згадують, що була велика проблема з комунікаціями, які відновили, а також в усіх квартирах встановили нові пластикові вікна. У під’їздах ще стоїть запах фарби, яка не встигла повністю просохнути. Діти граються на новому майданчику, хоча кажуть, що раніше в них теж була гойдалка, однак тепер поставили сучасніші та безпечніші конструкції.
«Я тут живу вже 30 років. У нас був дах – ну просто біда. Протікав, взимку було холодно, хоч ковдрою загортайся. А тепер – усе новеньке. Хлопці (будівельники, – ред.) працювали зранку до ночі, не гуляли, не ледарювали. Ми дуже вдячні», – ділиться одна з мешканок будинку Ольга.
Микола Калашник
Очільник Київської обласної військової адміністрації Микола Калашник називає Бородянку «експериментальною моделлю» відбудови для всієї України. За його словами, саме тут опрацьовують комплексний підхід – не просто «підладнати дах», а повністю змінити якість життя.
«Бородянка стає прикладом комплексного відновлення: із сучасним житлом, зручним транспортом, увагою до безпеки, екології та цифрових послуг. Це взірець того, як можна і треба відбудовувати українські громади. Селище, яке у 2022 році зазнало значних руйнувань, – пошкоджено 825 об’єктів, серед яких 744 житлові будинки. Вже відновлено близько 600 обʼєктів», – каже голова ОВА.
Профінансували відновлення будинку за рахунок державного бюджету, вартість робіт – близько 26 млн грн.
У будинку цілком замінили дах, утеплили фасад і цоколь, оновили інженерні мережі, капітально відремонтували під’їзди та місця спільного користування.
Особливу увагу приділяли облаштуванню прибудинкової території. Фахівці встановили сучасний дитячий майданчик, де вже бавиться малеча й не може намилуватися новій активності, впорядкували місця для паркування авто, поклали бруківку в пішохідній зоні та потурбувалися про зелені насадження.
Жителям селища особливо подобається ініціатива зі встановленням «лежачих поліцейських». Ольга розповідає: раніше водії – чи то на мотоциклах, чи легкових автомобілях, а інколи й на вантажівках – часто тиснули на газ. Тепер дорога не така гладка, тож стало безпечніше для дітей, та й шуму менше.
Виконувачка обов’язків Бородянського селищного голови Ірина Захарченко згадує, що під час окупації селище було однією з найнебезпечніших точок. Танкові обстріли, авіанальоти, розбиті комунікації, заміновані поля… Проте мешканці не чекали, що їхній будинок затвердять для участі в комплексному експериментальному проєкті з відновлення, який ініціював Президент України.
«По всій Бородянці були знищені дахи, водогін, каналізація, газові мережі – цей будинок не став винятком. Ми подали документи на всі об’єкти, пошкоджені під час окупації, і цей потрапив до проєкту», – зазначає чиновниця.
Та нині тут зовсім інша атмосфера: люди сміються, жартують, п’ють чай разом на лавці, згадують ремонт і виконробів на ім’я. Цей дім – не просто споруда, а спільнота, що пережила втрату, і тепер творить своє відродження разом.
Подальші плани більш масштабні: відновлення шкіл, дитячих садків, бібліотеки та навіть індустріальний парк. Усе – за участі міжнародних партнерів, уряду, місцевої влади і, головне, – жителів Бородянки.
«Ми з командою працюємо не тільки над відновленням, а й над тим, щоб люди хотіли тут залишитися. Щоб бізнес приходив, щоб діти могли ходити до школи поруч, щоб були робота, транспорт, послуги», – наголошує Калашник.
Цей будинок, як і десятки інших у містечку, – свідчення, що відбудова – це не про бетон і фарбу. Це про повернення життя. І якщо є приклад, як це можливо зробити, – то це точно тут.
«Ми навіть не сподівалися про таке. Але тепер знаємо: нас не здолати», – каже пані Ольга, дивлячись у вікно свого відновленого будинку.
Житло Війна з Росією Бородянка Відновлення України
Источник: www.ukrinform.ua
