“`html
Лауреати Нобелівської премії з економіки 2025 року, Джоел Мокір, Філіп Агіон і Пітер Говітт, об’єднують різні перспективи в дослідженні чинників економічного зростання, зокрема, через призму культури, інновацій та змагальності. Яким чином ідеї, що зароджуються в соціумі, і господарська конкуренція можуть бути підґрунтям для тривалого розвитку економіки? І чому для українців та керівництва України вкрай важливо стати «допитливими»? Аналіз дослідження нобелівських лауреатів від старшого офіцера штабу 2-го корпусу НГУ «Хартія» і професора з практики KSE Романа Шеремети.
Придбайте річну підписку на шість видань Forbes Ukraine за вартістю чотирьох випусків. Якщо ви віддаєте перевагу якості, глибині та силі реального досвіду, ця підписка саме для вас.
Могло б здатися, що питання «Як розвивається економіка?», за яке троє вчених отримали Нобелівську відзнаку з економіки 2025 року, мало б бути ключовим у світогляді людства протягом тисячоліть. Однак, якщо економічна теорія сама по собі є відносно молодою наукою, то проблему економічного піднесення вона системно сформулювала ще пізніше, лише століття тому.
Чотири підходи для розуміння, «як зростає економіка»
«Впродовж десятиліть сучасні економісти прагнули осягнути прогрес чотирма різними шляхами», – зазначає британський економіст Деніел Сасскінд у своєму творі Growth («Зростання»).
Популярне Категорія Рейтинги Дата 09 жовтня 30 найкращих роботодавців для ветеранів та ветеранок 2025
По-перше, існували ті, хто намагався повторити широке мислення класичних соціальних теоретиків, створюючи величні, всеосяжні, всепояснюючі розповіді. Згодом були математики, які розробляли скромніші, точніші, дуже спрощені моделі, обмежуючи свою увагу до надзвичайно конкретних особливостей світу, які вони вважали важливими.
По-третє, існував підхід, який використовували експерти з обробки даних, які зверталися до історичних свідчень. Серед них – нобелівський лауреат Семен Кузнець, який на початку XX століття навчався у Харкові.
І наостанок, були фундаменталісти, згуртовані не так загальною методологією – суспільною теорією, математикою чи наукою про дані – як загальною пристрастю до пошуку все більш фундаментальних пояснень. Як-от Йозеф Шумпетер, який написав свою порівняно коротку, але фундаментальну «Теорію економічного розвитку» у 1910 році, коли викладав у Чернівецькому університеті.
«Ці чотири «племені» сходили на одну й ту саму інтелектуальну гору, намагаючись осягнути причини прогресу, але вони прямували до вершини різними стежками», – робить висновок Саскінд.
Культура як основа прогресу
Якщо цьогорічних лауреатів Філіпа Агіона та Пітера Говітта можна віднести до другого «племені» математиків, Джоел Мокір є економічним істориком і належить до четвертого «загону» – фундаменталістів.
Минулорічні лауреати Нобелівської премії з економіки – Дарон Аджемоглу та Джеймс Робінсон – продемонстрували, що для економічного розвитку важлива якість інституцій. Джоел Мокір доводить, що також важлива культура.
Головна думка Мокіра полягає в тому, що сучасне економічне піднесення випливає з історичної еволюції культури, яка систематично творила, перевіряла та впроваджувала корисні знання, трансформуючи цікавість на продуктивність. Цікавість для нього – це не лише психологічна риса; це культурне та інституційне явище, яке уможливило сталі інновації.
Мокір стверджує, що технологічний поступ, а не лише нагромадження капіталу чи зростання кількості населення, є справжньою рушійною силою тривалого економічного розвитку. У цьому він і двоє його колег-лауреатів є яскравими представниками школи ендогенного (внутрішнього) економічного зростання, ще маловідомого в Україні, яка «зависла» у парадигмі екзогенного (зовнішнього) зростання через збільшення зовнішніх факторів – капіталу і праці.
Тому ми й далі багато говоримо про потребу інвестицій, насамперед іноземних (це вже груба помилка, оскільки іноземні інвестиції у світі становлять лише 3% від усіх інвестицій), повернення біженців і залучення мігрантів. І майже не згадуємо про потребу підвищення нашої фатально низької сукупної факторної продуктивності (передусім – через інновації й технології), на якій якраз і наголошують цьогорічні та чимало інших нобелівських лауреатів, як, наприклад, Роберт Солоу.
Цей американський економіст ще в середині минулого століття довів, що переважна частина економічного розвитку – 87,5%, якщо бути точним – була зумовлена чимось іншим, ніж збільшення інвестицій чи праці.
І Солоу стверджував, що «цим «чимось» має бути технологічний прогрес: якщо коротко, розвиток відбувся не завдяки використанню більшої кількості ресурсів, а завдяки більш продуктивному застосуванню цих ресурсів».
Це надзвичайно важливо саме для України, адже, за даними авторів тогорічної доповіді про світовий розвиток від Світового банку, які вони представили у Київській Школі Економіки і до якої долучились і Агіон, і Аджемоглу, до війни фізичний і людський капітал в Україні становив 133% від американського у співвідношенні до ВВП. Але сукупна факторна продуктивність в Україні становила лише 17% від американської.
Технології – це не тільки машини
Для Мокіра технології – це не тільки машини, а «корисні знання», що за ними стоять. «Промислова революція не започаткувала винаходи, але вона започаткувала «метод винаходів», перетворивши його «з випадкової події на регулярну та звичну складову економіки».
Мокір ставить собі питання, чому промислова революція почалася саме в Європі, а не, наприклад, у Китаї, який у середні віки був економічно і технологічно розвиненішим, і досліджує для цього, зокрема, період 1500–1700 років. Він доводить, що політична роздробленість Європи заохочувала конкурентний «ринок ідей» і прагнення вивчати таємниці й закони природи.
«Якби єдиний централізований уряд відповідав би за захист інтелектуального статус-кво, чимало нових ідей, які зрештою призвели до епохи Просвітництва, були б придушені або, можливо, навіть ніколи не були б висловлені», – пише Мокір у своїй книзі «Культура зростання».
У цьому Мокір продовжує й конкретизує логіку ще одного нобелівського лауреата Пола Ромера, інтелектуального засновника теорії ендогенного розвитку.
Роботи Ромера були новаторськими. Як і ще один нобелівський лауреат з економіки Роберт Лукас, Ромер і Мокір відвернули свій аналіз від фізичної, «відчутної» сфери економіки. Але зсув Ромера був набагато масштабнішим: замість того, щоб зосереджуватися, як Лукас, лише на навичках робітників, Ромер повністю перейшов від світу матеріальних об’єктів до світу нематеріальних ідей. Роблячи так, і Ромер, і Мокір залучили ту працю, яку Лукас виконав щодо людського капіталу, зробивши її лише невеликою частиною набагато сміливішої розповіді.
Зрештою, що таке людський капітал, як не ідеї, що зберігаються в головах людей?
Поєднання Джоела Мокіра у Нобелівській премії 2025 року разом із Філіпом Агіоном та Пітером Говіттом не є випадковим: ці троє представляють два взаємодоповнюючі виміри однієї великої теорії – повністю ендогенного, шумпетерівського бачення розвитку, що охоплює все – від культури до змагальності.
Якщо Мокір зосереджується на джерелах корисних знань, то Агіон і Говітт – на динаміці того, як інновації стимулюють розвиток.
Якщо Мокір бачить механізмом розвитку культурну та інституційну еволюцію допитливості, науки та технологій, то Агіон і Говітт – господарську конкуренцію та шумпетерівське «творче руйнування» серед компаній.
Інакше кажучи, Мокір пояснює, ЧОМУ соціуми генерують ідеї, тоді як Агіон і Говітт – ЯК ці ідеї стимулюють прогрес за допомогою економічних механізмів.
Я старанно опрацював книгу Філіпа Агіона The Power of Creative Destruction, як тільки вона з’явилася ще у 2021 році, і цитував її майже на всіх своїх виступах.
«Творче руйнування – це процес, за допомогою якого невпинно виникають нові інновації, що роблять наявні технології застарілими; постійно з’являються нові фірми, щоб конкурувати з існуючими; виникають нові робочі місця та види діяльності й замінюють існуючі», – пише Агіон.
Творче руйнування, створюючи ризики та потрясіння, якими необхідно керувати та регулювати, «одночасно є рушійною силою капіталізму, що забезпечує його постійне оновлення та відтворення».
Матеріали по темі
Категорія Гроші Дата Сьогодні Нобель з економіки дали за дослідження «правильного» економічного зростання. Яку домашню роботу має зробити Україна, щоб стати заможною? Розповідає економіст Юрій Дʼяченко
Категорія Гроші Дата 15 жовтня 2024 Скільки грошей не вливай, країна не розвиватиметься без інклюзивних інституцій. Чим важливе дослідження лауреатів Нобелівки з економіки та як воно пояснює війну РФ в Україні? Розповідає президент KSE Тимофій Милованов
Категорія Гроші Дата 15 жовтня 2024 Поворот долі, природні експерименти та інструментальні змінні. За що вчені люблять лауреатів Нобелівської премії з економіки 2024-го? Про важливість їх досліджень розповідає соціолог і ректор KSE Тимофій Брік
Категорія Гроші Дата 14 жовтня 2023 Економічний детектив. Чим робота професорки Гарварду Клаудії Голдін настільки важлива, що відзначена Нобелівською премією? Пояснює економіст Максим Обрізан Контриб’ютори співпрацюють із Forbes на позаштатній основі. Їхні тексти відображають особисту точку зору. У вас інша думка? Пишіть нашій редакторці Тетяні Павлушенко – [email protected] “`
