15 жовтня 1964 року ввели в експлуатацію нафтопровід “Дружба”, який досі є суттєвим важелем російського впливу на Європейський континент. Після останніх атак українських дронів виникло питання: чи спроможний ЄС звільнитися від енергетичної залежності від Москви.
Related video
Нафтогін “Дружба” став одним із найвідоміших символів радянської енергетичної стратегії. За даними Міжнародної асоціації транспортувальників нафти, трубопровід будувався для об’єднання тогочасного Радянського Союзу з державами-союзниками соціалістичного табору. Як з’ясувалося, його функціонування зумовило подальшу економічну та політичну залежність Європи від російських енергоресурсів, наслідки якої відчутні й донині.
Історія проєкту “Дружба” та радянська спадщина
Зведення нафтопроводу стартувало у 1960 році. Кожна держава-учасниця була відповідальною за будівництво власної частини, яка після завершення робіт ставала її власністю. Труби виготовлялися в Радянському Союзі та Польщі, арматура та клапани — у Чехословаччині. Насоси надавала Німецька Демократична Республіка, а Угорщина забезпечувала систему автоматизації та комунікації.
Будівництво нафтопроводу у 60-ті роки минулого століття Фото: Скриншот
Сукупна вартість проєкту дорівнювала близько 400 мільйонів радянських карбованців (400 мільярдів сучасних російських рублів, або приблизно 204 мільярди гривень).
Для прокладення 730 тисяч тон труб було переміщено понад 15 мільйонів кубічних метрів землі. Маршрут “Дружби” перетнув 45 великих річок на шляху до Центральної Європи.
Нафтогін “Дружба” офіційно відкрили 15 жовтня 1964 року як стратегічний проєкт Ради економічної взаємодопомоги. Його метою було постачання нафти з покладів Волго-Уральського регіону Радянського Союзу до країн Варшавського договору. Назва символізувала економічну єдність соціалістичного блоку, а фактично — закріплювала енергетичну залежність союзників від Москви.
Трубопровід простягнувся більш ніж на 4 тис. км через території Росії, Білорусі, України, Польщі, Словаччини, Чехії, Угорщини та Німеччини. Його північна гілка доставляла нафту до Польщі та Німеччини, південна — через Україну до Угорщини, Словаччини та Чехії.
“Дружба” після розпаду СРСР: між економікою та політикою
Після 1991 року нафтогін став одним із головних шляхів експорту російської нафти до Європи. З переходом під контроль незалежних держав — Росії, Білорусі та України — виникли розбіжності щодо тарифів і транзиту. Україна отримувала прибуток від перекачування, але Росія зберегла основну вигоду, використовуючи постачання як політичний інструмент впливу.
Використання "Дружби" після розпаду СРСР Фото: Скриншот
Попри численні конфлікти, зокрема газові кризи 2000-х років, “Дружба” залишалася надійним каналом для експорту. Навіть після початку повномасштабної війни у 2022 році через неї продовжувалося транспортування російської нафти до Центральної Європи.
Сучасні атаки на “Дружбу” та європейська реакція
У серпні 2025 року українські дрони вразили дві насосні станції “Дружби” на території Росії. Це тимчасово припинило роботу трубопроводу та спричинило занепокоєння у Будапешті й Братиславі. Угорщина назвала удари “спробою втягнути її у війну”, однак Київ підкреслив, що відповідальність несе Москва, яка продовжує фінансувати агресію.
За даними міжнародних ЗМІ, завдяки “Дружбі” Росія щороку отримує багатомільярдні прибутки, які безпосередньо підтримують її воєнний бюджет. Водночас Україна за транзит отримує в десятки разів менше.
Геополітичне значення “Дружби”: енергетика як зброя
Аналітики Центру аналізу європейської політики (CEPA) зазначають, що трубопровід і досі є одним із головних засобів обходу санкцій. Після того як Польща та Німеччина відмовилися від російської нафти, Угорщина, Словаччина й частково Чехія продовжують використовувати постачання, посилаючись на “технічну необхідність”.
Угорська компанія MOL і досі отримує нафту через “Дружбу” і планує перейти на альтернативні джерела лише до кінця 2026 року. Експерти наголошують, що Будапешт фактично використовує енергозалежність як політичний інструмент у переговорах з ЄС.
Інфрмаційна табличка "Дружби" в Угорщині Фото: Скриншот
Європейська комісія вже констатувала, що нетривала зупинка “Дружби” не створила загроз для енергетичної безпеки Союзу. Це знак, що ЄС поступово підтримує зусилля України зменшити прибутки Кремля та заохочувати пошук альтернативних маршрутів.
“Дружба”: історія, що триває
Слід зазначити, “Дружба” стала символом радянської інтеграції, який трансформувався в засіб економічного тиску в сучасній Європі. Незважаючи на технічну надійність і півстолітню експлуатацію, цей нафтопровід залишається політичним фактором, що визначає баланс між Європою, Росією та Україною.
Подальша доля “Дружби” залежатиме від того, як швидко ЄС зможе відмовитися від російської нафти та сприятиме новим шляхам постачання енергії.
Як повідомляв Фокус, у вересні цього року станція магістрального нафтогону “Дружба” в Росії зазнала значних руйнувань. Ракети HIMARS вивели її з ладу.
Фокус також писав, що після ударів по нафтопроводу “Дружба” Угорщина підписала 10-річну газову угоду із Shell.
