Фото до статтіНовини. Суспільство / Думки23.08.2026 13:502 хвилини 1,4 т. 0Читать на русском
Підписатися
Як можливо грабувати державу, яка перебуває у стані війни?
Відео дня
Особисто знаю кількох осіб, котрі підтримують зв’язок з міністрами, екс-міністрами, державними службовцями… І коли ти спостерігаєш за їхнім оточенням зсередини, починаєш усвідомлювати одну характерну рису.
Уявіть собі одне невелике поселення. З кількома сотнями мешканців. У цьому поселенні дружини носять прикраси від Cartier та Bulgari, весілля дітей обходяться у 200 тисяч доларів, а рахунок за вечерю в ресторані на 100 тисяч нікого не дивує. Третій автомобіль для дружини — це не надмірність. Це мінімальний стандарт… номер у готелі за 1000 євро за ніч — не менше.
У цьому поселенні діє одне негласне правило. Якщо ти цього року не придбав новий Mercedes, ти вважаєшся невдахою.
Я знайомий з декількома людьми з цього поселення. Спілкувався з ними протягом років. І ось що я помітив.
Вони не знають жодного іншого способу виділитися. Не завдяки книзі, стартапу, досягненню чи своїм тілом. Лише за допомогою годинника, яхти, подарунка. Адже в їхньому колі це єдина прийнятна форма демонстрації статусу.
Діти навчаються у європейських столицях. І дітям також потрібно виділятися серед своїх однолітків. Це додає ще один рівень витрат. Їм неважливо, хто саме, а скільки ти витрачаєш щомісяця.
Подружні стосунки часто є формальними. Люди живуть під одним дахом, бо в поселенні вважається ганебним розійтись. Страх осуду тримає міцніше, ніж любов.
І під усім цим дуже часто ховається одне: людина в глибині душі відчуває себе нікчемною. Дорогий автомобіль не приносить жодного задоволення. Це спроба заповнити внутрішню порожнечу. А порожнеча не зникає, тому наступного року потрібна нова машина.
Тепер підрахуйте. Зарплата міністра чи його заступника не покриває навіть один сезон такого способу життя. А поселення вимагає. Друзі живуть так. Сусіди так живуть. Відхід від загальноприйнятої норми означає виключення з кола, а коло для цих людей і є їхнім життям.
Тому вони вдаються до крадіжок. Не тому, що не усвідомлюють війну. А тому, що страх здаватися нікому у своєму поселенні є сильнішим за побоювання перед державою, перед законом і перед фронтом. Це прикривається виправданнями, що “всі так роблять”, хоча це не відповідає дійсності. Часто ці люди нещасні, хворі, замкнені в собі.
Особа, яка викрадає у воюючої країни, щоб не відставати від сусідів по ресторану, заслуговує на вирок, а не на жаль.
Можна ув’язнити одного. Поселення від цього не зміниться. І на звільнене місце прийде наступний, з такою ж системою цінностей у голові.
Корупція в Україні — це не про окремих недоброчесних індивідів. Це про оточення, де розкрадання вважається нормою, а скромність — ганьбою.
Автомобілі. Нерухомість. Подарунки. Освіта дітей у Європі.
Війна змінила зовнішні обставини. Але їхня внутрішня система орієнтирів могла зовсім не трансформуватися.
Навколо все ще ті самі люди. Ті самі порівняння. Ті самі маркери статусу. І той самий внутрішній страх бути ніким.
Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZ.UA – запосиланням…88140140ПідписатисяТегиУкраїнаполітикаДжерелоФейсбук Івана ЗимбицькогоРедакційна політика
- Новини. Суспільство
- Чому крадуть у…
Повернутися на головну OBOZ