Фото до статті
Роман ПрядунНовини політики26.08.2026 07:0010 хвилин 21,3 тис. 0Читать на русском
Підписатися
Російська Федерація продовжує завдавати ударів по Україні балістичними ракетами, а можливості для їх нейтралізації залишаються недостатніми. Україні необхідні додаткові боєприпаси для систем Patriot та інших засобів протиповітряної оборони, проте союзники не можуть або не бажають оперативно усунути цей дефіцит. Особливо складною залишається комунікація зі Сполученими Штатами. Київ готовий до придбання необхідного озброєння, проте Вашингтон не поспішає нарощувати постачання.
Відео дня
Пояснення можуть варіюватися. Американські запаси справді могли вичерпатися після інтенсивного використання ракет під час конфлікту з Іраном. Системи Patriot, THAAD та інші необхідні самим Сполученим Штатам, а їх виробництво неможливо прискорити за декілька місяців. Проте існує й інша причина – небажання адміністрації Дональда Трампа робити кроки, які Москва може сприйняти як пряму ескалацію протистояння.
Україна шукає альтернативні шляхи. Київ звертається з проханням дозволити використання Starlink для здійснення операцій проти російських пускових установок балістичних ракет. Логіка тут проста: якщо бракує достатньої кількості ракет для збиття всіх запущених цілей, слід намагатися знищувати самі установки. Проте й тут потрібна згода США та Ілона Маска. Поки Вашингтон вагається, навіть після чергових жорстоких російських атак, у Києві формується Коаліція охочих. Європейські лідери знову закликають прискорити поставки засобів ППО та готуються до зустрічі з Трампом, аби переконати його допомогти Україні.
Чи можливо змусити Трампа змінити свою позицію? Чи справді США стримує нестача власних резервів, чи головним чинником є небажання вступати в конфронтацію з Росією? І якщо Вашингтон не готовий надати Україні необхідні засоби, чи зможе Європа, а можливо, Японія та Південна Корея, частково компенсувати американську допомогу?
Своїми міркуваннями щодо цих та інших питань у ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA поділився народний депутат України, голова парламентського Комітету з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва Олександр Мережко.
– Питання захисту від балістичних ракет залишається одним із найактуальніших для України. Нещодавно у Києві відбулася зустріч Коаліції охочих. Чи вдалося за підсумками заходу досягти конкретних домовленостей? І чому, попри заявлений пріоритет протиповітряної оборони та заклики щодо збільшення поставок ракет, Європа досі не може забезпечити Україні належний захист від балістичних атак Росії, хоча характер російської кампанії проти українських міст очевидний вже тривалий час?
– Дійсно, це питання надзвичайної важливості, один із пріоритетів, коли йдеться про оборону та захист наших населених пунктів і цивільного населення. Хочу нагадати слова нашого міністра закордонних справ, який зазначив, що нам доводиться буквально боротися за кожну балістичну ракету. А президент наголосив, що для успішного проходження зимового періоду нам необхідно щонайменше 300 протибалістичних ракет для систем Patriot. Отже, це питання першочергової важливості, і Коаліція охочих саме намагається допомогти нам його вирішити. Але, наскільки я розумію, не все вдається реалізувати миттєво, адже ці ракети нам потрібні, як то кажуть, ще “вчора”.
На щастя, є позитивна новина – Велика Британія намагається допомогти нам і переконати Сполучені Штати, щоб вони нарешті надали нам необхідні протибалістичні ракети, ракети-перехоплювачі. Це надзвичайно важливо. З погляду Сполучених Штатів, саме вони є ключовим і найбільшим виробником цієї технології та зазначених ракет.
Країни, які володіють необхідними ракетами, серед яких, до речі, і Туреччина, наразі пояснюють свою позицію необхідністю цих ракет для власної безпеки. Але я погоджуюся з вами – на даний момент я не спостерігаю в Європі таких економічних та виробничих потужностей, які б дозволили якнайшвидше наростити виробництво цих ракет.
Тут існують різні причини – суто бюрократичні, а можливо, й приховані політичні мотиви, що ховаються за тезою про необхідність уникнення ескалації. Отже, пояснень може бути безліч. Однак ми бачимо і позитивні тенденції. Наприклад, відома данська модель, яка передбачає, що європейські країни усвідомлюють складність централізованого виробництва необхідних для України ракет і тривалість цього процесу. Тому вони готові фінансувати прямі державні контракти України з українськими підприємствами, які вже виробляють відповідну продукцію, але потребують фінансової підтримки. Таким чином, наразі шукаються різноманітні варіанти й можливості, аби Україна все ж отримала, можливо, навіть у необхідній кількості, ракети-перехоплювачі для захисту наших міст.
Можливо, це пов’язано з тим, що ці ракети виробляються приватними компаніями. Йдеться не про виробництво, яке повністю контролюється державою, тому складніше організувати його нарощування. Все залежить від ринкових умов, попиту та виробничих потужностей. Я намагався з’ясувати причини, і висувалися різні пояснення. Навіть, наприклад, такі, що бракує сировини, яку постачає Китай, і так далі. Але, знаєте, пройшов уже досить значний час – чотири з половиною роки триває війна. За цей період Європа мала всі можливості та час для того, щоб це здійснити. До речі, я спостерігаю за деякими західними, зокрема американськими, аналітиками – вони висловлюють обурення тим, що країни Європи досі не спромоглися налагодити виробництво ракет у достатній кількості. Адже це стосується не тільки України та нашої безпеки, це питання безпеки самої Європи та тих держав, які володіють технологіями та фінансовими ресурсами для виробництва таких ракет.
Отже, проблеми та питання залишаються, і, на превеликий жаль, прогрес відбувається надзвичайно повільно. А ми, на жаль, платимо дуже високу ціну за відсутність достатньої кількості таких ракет.
– Після останніх жорстоких атак Кайя Каллас, головна дипломатка Європейського Союзу, зазначила, що відповідь буде економічною і що готується найбільший пакет санкцій з початку війни.
– Стосовно санкцій – так, була дуже позитивна заява від дипломатичної представниці Європейського Союзу Каї Каллас, яка завжди демонструвала прихильність до підтримки України. Вона розуміє необхідність максимально посилювати санкції, і вважає, що наступний пакет санкцій, після вже ухвалених 21 пакета, стане надзвичайно вагомим, можна сказати, потужним ударом по Росії. Вона наголошує на важливості позбавлення Росії фінансових ресурсів для ведення війни.
Тому необхідно зосередити увагу на банківському та фінансовому секторах, а також протидіяти тіньовому флоту. Це також є частиною обговорення. Отже, санкції повинні мати чітку мету – максимальна економічна ізоляція Росії та позбавлення її фінансових можливостей продовжувати агресивну війну.
– Щодо позиції адміністрації Трампа стосовно Patriot: Україна готова купувати ракети за власні кошти, за фінансової підтримки європейських партнерів. Чому США досі не погоджуються на такі поставки? Наскільки це пов’язано з дефіцитом американських запасів після війни з Іраном і потребою Вашингтона зберігати ракети для власних потреб?
– Наскільки мені відомо, це активно обговорювалося – йдеться про те, що в результаті війни проти Ірану Сполучені Штати використали приблизно половину своїх запасів цих ракет. Але дуже цікавий і символічний факт – Сполучені Штати надали величезну кількість таких ракет, зокрема для систем Patriot, своїм союзникам на Близькому Сході. І, наскільки я розумію, у достатній кількості. Це свідчить про те, що, на жаль, для адміністрації Трампа, на відміну від Близького Сходу, питання України, питання російської агресії проти України не є пріоритетом номер один. І тому вони менш схильні надавати підтримку нашій країні у вигляді необхідної зброї.
Дійсно, було використано багато цих ракет, але все одно залишається значний запас, якого, за наявності бажання, вистачило б для того, щоб допомогти Україні пройти зиму та забезпечити наш захист протягом зимового періоду. Чому це не відбувається – складно сказати, у мене немає однозначної відповіді. Є такий натяк або, можна сказати, напівприховано висловлюється така думка, що адміністрація Трампа побоюється ескалації, побоюється, що Сполучені Штати можуть бути глибше втягнуті у війну Росії проти України тощо.
Можливо, враховуючи те, що Сполучені Штати за допомогою такої “човникової дипломатії” Кушнера-Віткоффа підтримують постійний зв’язок з кремлівським диктатором, відбуваються певні переговори, обговорення того, про що ми не знаємо. Можливо, є навіть певні домовленості – тут я не можу надати конкретну інформацію, це лише припущення. Сполучені Штати і Трамп особисто намагаються представити себе, позиціонувати себе як “honest broker”, тобто не як учасника чи сторону певного конфлікту чи війни, а як політика, який прагне досягти миру. Можливо, це і є основною причиною.
Хоча, знаєте, на мій погляд, навіть це навряд чи можна вважати реальною, вагомою причиною. Є такий вислів: якщо ми не знаємо, про що йдеться, то йдеться про гроші. Тобто в основі можуть лежати певні, скоріше, фінансові інтереси, можливо, адміністрації Трампа. Важко сказати, але переконливої версії, переконливого пояснення, чому це відбувається, чому Сполучені Штати мають достатньо ракет для допомоги Україні, але цього не відбувається, – важко знайти. Тут у мене немає чіткого пояснення, але можуть існувати різні версії.
– Україна шукає способи протидії балістичним ударам не лише через перехоплення. Один із варіантів – знищення російських пускових установок ще на землі. Для цього Києву необхідне розширення використання Starlink на території Росії, однак Ілон Маск поки не дає згоди, посилаючись на ризик ескалації. Виникає парадокс: російські удари по українських містах не розглядаються як ескалація, а знищення засобів, які запускають ці ракети, – розглядається.
– На жаль, ситуація парадоксальна, оскільки, як ми зазначили, США не продають необхідні для нас ракети систем Patriot, принаймні в достатній кількості. А з іншого боку, виходом або альтернативою могло б бути те, щоб Україна отримала можливість знищувати пускові системи, розташовані на території Росії. Тобто це логічно і могло б стати вирішенням проблеми. Але чому США не йдуть і на це? Знову ж таки, офіційна або напівофіційна версія з боку Маска полягає в тому, що це призведе до ескалації, що, оскільки йдеться про територію Росії, це небезпечно, оскільки нібито втягує США у війну і може спровокувати ядерний конфлікт.
Тобто використовуються такі аргументи, які, на моє переконання, абсолютно необґрунтовані. Що за цим стоїть? Знову ж таки, можливо, економічні інтереси, можливо, очікування того, що вдасться на певному етапі налагодити бізнес із Росією, можливо, такі економічні сподівання. У мене, знову ж таки, немає тут якоїсь конкретної відповіді, є лише одна з можливих версій.
– Прем’єр-міністр Великої Британії Ендрю Бернем відвідав Київ, що є досить знаковою подією, особливо враховуючи, що лідери “великої євротрійки” – Франції та Німеччини – не приїхали на святкування та на засідання Коаліції охочих. Бернем зазначив, що він та інші європейські лідери ввечері вересня на Генеральній асамблеї ООН планують зустрітися з Дональдом Трампом, аби все ж таки переконати президента Сполучених Штатів допомогти Україні перед зимою, перед цією черговою важкою зимою. На ваш погляд, чи можемо ми очікувати на позитивні результати? Чи вистачить у Бернема, в першу чергу, політичної ваги для того, аби Трамп змінив свою точку зору?
– Велика Британія залишається одним із найвідданіших партнерів України в боротьбі проти російської агресії. Лондон послідовно підтримує Київ військово, політично та фінансово, виступає за посилення санкцій проти Росії та активно працює в межах Коаліції охочих. Навіть король Чарльз ІІІ також активно намагається, знаєте, у делікатній дипломатичній формі підтримати Україну та сказати добре слово на користь України, на її підтримку перед Трампом. Ми бачимо, що Британія тут цілком, як сказав сам прем’єр, на сто відсотків на боці України.
Зараз Велика Британія, на мою думку, є своєрідним містком між Україною та США, оскільки американці традиційно дослухаються до Великої Британії, адже це їхній головний партнер і союзник у Європі. Тому британці мають великий морально-політичний авторитет, який не може ігнорувати навіть Трамп. І тому вони намагаються нас підтримати таким чином.
І ми бачимо, знову ж таки, лише верхівку айсберга цієї дипломатичної роботи з боку Великої Британії, коли вони намагаються нас підтримати. І ми бачимо результати. Я дуже сподіваюся на те, що новий прем’єр, до речі, так, дійсно, ви абсолютно маєте рацію, це дуже символічно, що перший закордонний візит нового прем’єра Великої Британії відбувся саме в Україну. Це підкреслює те, що Україна знаходиться на першому місці в порядку денному британської зовнішньої політики, британської дипломатії. Тобто це питання номер один. І вони намагаються допомогти нам, усвідомлюючи, наскільки нам буде складно цієї зими і наскільки ми потребуємо систем протиповітряної оборони, ракет, систем Patriot і так далі.
Звичайно, результат передбачити неможливо, особливо якщо йдеться про таку політичну постать, як Трамп. Але важливо, що Велика Британія наполегливо продовжує роботу, спрямовану на те, щоб переконати своїх американських друзів підтримувати Україну. Щоб американці також розуміли, що це питання, яке стосується і Сполучених Штатів. Тому я дуже на це сподіваюся, і ми надзвичайно вдячні нашим британським друзям за все те, що вони зробили і продовжують робити для нашої підтримки.
– Чи можемо ми розраховувати на допомогу з інших країн? Наприклад, Південна Корея та Японія мають як запаси, так і виробничі потужності для ракет-перехоплювачів. Так, вони вкотре заявляють, що не будуть продавати Україні ці ракети. Але через треті країни, здається, цей варіант можливий, наприклад, для одного з дружніх до України європейських партнерів. Наскільки, на ваш погляд, з тієї інформації, яку ми маємо, цей варіант є реалістичним?
– Загалом, Південна Корея – це особливий випадок, оскільки ми бачимо, що Північна Корея активно підтримує Путіна, надаючи військову силу та зброю. Тобто має бути дзеркальна відповідь з боку Південної Кореї, спрямована на підтримку України.
Так, існують, справді, такі ситуації, коли певна держава з певних причин не може або не бажає безпосередньо продавати Україні зброю. Але, дійсно, ви маєте рацію – існують різні механізми, які дозволяють це робити через інші країни, через треті країни тощо. Тобто це можливо. Головне – досягти результату. Так, Південна Корея має відповідні економічні та оборонні можливості для виробництва необхідної зброї. І дуже важливо, щоб вона в якийсь спосіб надавала цю допомогу – можливо, опосередковано, але все ж таки надавала Україні.
Наскільки мені відомо, активна робота в цьому напрямку ведеться. З огляду на всі обставини, це досить складна дипломатична та політична робота. Але я думаю, що все ж таки, принаймні, сподіваюся на позитивний результат, оскільки, знову ж таки, це відповідає інтересам Південної Кореї. По суті, війну проти України веде не тільки Росія, але й Північна Корея. І там існує дуже тісний оборонний альянс, союз, спрямований не тільки проти України, але й проти Південної Кореї. Це слід усвідомлювати. Тому важливо бути на правильному боці історії, важливо для безпеки самої Південної Кореї надавати всю необхідну підтримку Україні.
33230010ПідписатисяТегиСШАВійна в УкраїніВійськова допомога УкраїніПереговори США та РосіїStarlinkБілий дімООНPatriotІлон МаскОлександр МережкоДональд ТрампВолодимир ЗеленськийРедакційна політика
- Новини політики
- Проблема не лише…
Повернутися на головну OBOZ