Фото до статтіНовини. Суспільство / Думки18.08.2026 17:003 хвилини 1,3 т. 0Читать на русском
Підписатися
Чи має можливість Росія опанувати всю територію України та оголосити її землі суб’єктами Російської Федерації?
Відео дня
Здається, чотири з половиною роки повномасштабної війни РФ проти України та 12 років протистояння між державами дають однозначну відповідь на це питання: ні, у Росії відсутні подібні ресурси. Але чи можемо ми вважати, що Путін не усвідомлює цього? – зазначає Віталій Портников для Vilni-media.
Російський президент веде проти України складнішу війну. Крим або Донбас у такій війні слугують плацдармами для агресії проти підконтрольної законному уряду території України та приводом для продовження конфлікту.
Пропозиція про виведення військ з частини Донецької області, яка контролюється Збройними силами України, логічно вписується у цю стратегію. Чи знаєте ви, що станеться, якщо український уряд погодиться на такі умови, або, скажімо, російській армії вдасться встановити контроль над усім Донбасом? Росіяни розпочнуть формування “буферних зон” для забезпечення безпеки “нових територій”, продовжать проведення референдумів щодо приєднання у цих “буферних зонах” та наполягатимуть, наполягатимуть, наполягатимуть.
У 2022 році можна було чітко окреслити дві основні цілі російського керівництва, окрім окупації значних українських земель та зміни влади у Києві. Це дестабілізація України та створення умов для масштабної міграційної кризи в Європі. Путін добре пам’ятав, як на тлі громадянської війни у Сирії та появи мільйонів мігрантів з Близького Сходу у Європі стрімко зростали рейтинги ультраправих партій, близьких до кремлівських “цінностей”. І він сподівався, що з Україною станеться саме так, як із Сирією.
Через кілька місяців після початку повномасштабної війни можна було констатувати, що ці розрахунки виявилися хибними. Українці згуртувалися для захисту своєї держави. Європейці гостинно приймали біженців з дітьми. Кризи не сталося.
Однак розрахунок на тривалу війну на виснаження якраз і пов’язаний з тим, що те, чого не вдалося досягти одразу, досягається з плином часу. Що Росія витримає, а от у ворога вичерпається терпіння. І зараз ми спостерігаємо перші ознаки реалізації цього підступного плану Кремля.
Ми бачимо, як у частини українського суспільства з’являються панічні настрої – і на тлі постійних балістичних ракет, які немає чим збивати, і на тлі усвідомлення того, що до завершення війни ще далеко. І це не лише вдалий розрахунок російської влади, а й серйозна помилка української. У Києві сприймали надію на швидке завершення війни як своєрідний наркотик, яким можна заспокоїти суспільство та запобігти його деморалізації. Але дія будь-якого наркотику, будь-якого заспокійливого рано чи пізно припиняється.
Так сталося і зараз – можливо, приводом стали не лише ракети, а й невдалі кадрові рішення президента Володимира Зеленського. І ось парадокс: ті, хто ще з 2019 року усвідомлювали серйозні проблеми зі здатністю Зеленського керувати країною у війні, не втомлюються і зараз нагадувати про легітимність чинного президента та важливість довіри до нього до завершення війни. А ті, хто ставилися до Зеленського як до ідола, зайняті пошуком нових ідолів – що, очевидно, зараз недоречно.
Міграційні проблеми також загострюються – і це закономірно. Адже навіть захист українців, запроваджений у 2022 році, був тимчасовим – і тут виявляється, що це лише евфемізм, який приховує практично постійне перебування українських громадян у країнах Євросоюзу. Ну і тепер уявимо собі хвилю від’їздів у зимовий період. Або спробуємо зрозуміти, чому європейський платник податків має утримувати з власної кишені не тільки жінок із дітьми, а й чоловіків, які нелегально дістаються до Європи, намагаючись знехтувати своїм конституційним обов’язком.
Отже, Путін не може виграти “справжню” війну, але здатний перемогти у дестабілізації України та Заходу? Так, у російського президента з’являються шанси тоді, коли ми не хочемо говорити правду собі та людям. Коли українські керівники продовжують звертатися до співвітчизників не як до захисників Вітчизни, а як до майбутніх виборців – хоча ніхто й не знає, коли в осяжному майбутньому завершиться війна й відбудуться вибори. Коли європейські політики намагаються заспокоїти своїх громадян навіть тоді, коли на їхню територію прилітають ракети та дрони з Росії, переконуючи, що їхня територія – не ціль, а випадковість. Коли у Сполучених Штатах досі не можуть усвідомити, що війна Росії проти України – частина глобальної “спецоперації” задля послаблення Америки.
Той, хто боїться чесності та адекватної оцінки реальності, відкриває шлях брехні та Путіну.
Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZ.UA – за посиланням…1212002000ПідписатисяТегиУкраїнаВійна в УкраїніРосія – країна-агресорДжерелоVilni-mediaРедакційна політика
- Новини. Суспільство
- Диявольський план Кремля…
Повернутися на головну OBOZ