Держбюро розслідувань 18 січня затримало співвласника інвесткомпанії Concorde Capital Ігоря Мазепу на польсько-українському кордоні. А вже 19 січня він отримав підозру в справі про заволодіння державною землею поблизу Київської ГЕС. Печерський райсуд Києва відправив його до СІЗО до кінця лютого з можливістю внесення застави у 349 млн грн. Раніше Мазепа й український бізнес неодноразово заявляли про тиск на них силовиків. Forbes Ukraine поговорив із Валерією Гонтаревою, запрошеною старшою науковою співробітницею Лондонської школи економіки та ексголовою Національного банку України, про те, як «справа Мазепи» може вплинути на інвестклімат в Україні та чому врятувати ситуацію може лише новий договір влади з бізнесом.
15 лютого Forbes проводить бізнес-конференцію AgriFood, де визначимо перспективи розвитку української агропромисловості. Понад 25 cпікерів із Enzym, HD-group, IMK, Raiffeisen Bank та інших компаній. Нетворкінг, воркшопи, бізнес-знайомства. Купити квитки можна за цим посиланням.
Про що ви подумали, коли дізналися про затримання інвестбанкіра Ігоря Мазепи?
Перша думка: це свавілля. Мазепа та решта бізнесменів писали про це у своєму «Маніфесті 42». І воно триває. Вони всіх нас попереджали. Тепер це ми побачили на прикладі особисто Ігоря Мазепи.
Він міг сто разів виїхати з країни, але залишився, підтримував і розвивав бізнес. Розповідав західним інвесторам, чому потрібно інвестувати в Україну.
Реанімувати справу 10-річної давнини зараз, під час війни… Навіть якщо там були якісь порушення, то, будь ласка, оштрафуйте, розберіться. Мазепа – бізнесмен, котрий купував ділянки. Не він їх готував до продажу, не він працював у Держкадастрі.
Вигадати щось гірше за цю історію для інвестклімату України складно. Concord Capital – одна з провідних компаній на ринку, яка займалася прямими інвестиціями, приводила інвесторів, показувала їм можливості, які є в країні, спільно з ними інвестувала.
Вважаєте, що Мазепу доганяють за його громадську діяльність, спрямовану на боротьбу з беззаконням силовиків?
Я в цьому впевнена. Це господарська суперечка, вона не повинна супроводжуватися арештами, «масками-шоу», виламуванням дверей в офісі компанії, вилученням документів, які не причетні до справи. Усі вжиті силовиками заходи свідчать про переслідування.
Розумію, що це субʼєктивне судження. Але якою є мета такої поведінки силовиків? Дати якийсь сигнал бізнесу?
Показати все в таких тонах – ще раз підтвердити все те, що бізнес і Мазепа написали в «Маніфесті 42»: про свавілля силовиків і свавілля, що відбувається в країні. Цією історією останні розписалися та печатку поставили: так, ми це робимо і робитимемо. Розправа над журналістами, прослуховування, погрози, вигадані справи… Якщо люди продовжуватимуть це все «зʼїдати», а бізнес мовчатиме, то Україна перетвориться на поліцейську державу.
Валерія Гонтарева: «Якщо люди продовжуватимуть це все «з’їдати», а бізнес мовчатиме, то Україна перетвориться на поліцейську державу». Фото з особистого архіву
Чимало бізнесменів виступили якщо не на підтримку Мазепи, то проти форми роботи силовиків – як це все проводилося. Що може зробити бізнес у ситуації війни? Не влаштовуватимуть же підприємці Майдан, не вимагатимуть перевиборів. Влада скаже: війна, не час, ви розгойдуєте човен. Чи є якісь конструктивні ідеї, що робити?
У цьому й питання: під час війни не хочеться виступати з публічною критикою дій влади та сурмити про відсутність нормальної політики державних інституцій. Але є момент, коли всі повинні просто піднятися і сказати: вибачте, якщо таке продовжуватиметься, я не хочу бути наступним, за ким прийдуть. Тому закриватимемо наші заводи, звільнятимемо людей. Але сидіти та чекати, коли за мною наступним прийдуть (а наступним, наприклад, може стати Томаш Фіала, бо він комусь не подобається), це неможливо.
Настав час бізнесу обʼєднуватися.
Ви давно мешкаєте в Лондоні, дивитеся на Україну, напевно, вже не українським поглядом. Як на те, що відбувається, можуть відреагувати наші західні партнери, контрагенти?
У Лондонській школі економіки є проєкт з Європейським банком реконструкції та розвитку (EBRD) щодо побудови ринку капіталу в Україні після війни. На зустрічі EBRD та моїх студентів я сказала: дивіться, ми хочемо після війни будувати ринок капіталу, але чому ми нічого не збудували до війни? Окрім ринку держпаперів у нас нічого не було. Інвестиційних компаній у країні – порахувати по пальцях: Concord Capital, ICU, Dragon Capital. І проти всіх них постійно точаться якісь інсинуації, провокації. А вони єдині, хто реально працює з іноземними інвесторами, які проводять дослідження щодо країни, їхній думці довіряють.
Шкідливішої ідеї, ніж арешт інвестбанкірів, вигадати складно, хто з інвесторів прийде в таку країну? Коли тебе можуть закрити з вимогою божевільних застав, які не відповідають жодній економічній суті так званого злочину.
Ми й так удень із вогнем жодних інвестицій нікуди знайти не могли. Нині війна, це взагалі не час, ніхто й не збирався інвестувати. Але ж ми хочемо після війни відновлювати країну, хочемо отримати великих інвесторів. Куди ми їх приведемо, до якого клімату? Це лише початок негативу.
Те, що негативне покриття буде, не має сумнівів. Тому треба бити в усі дзвони. Як колись, коли ексглава Нацбанку Яків Смолій вийшов і сказав, що на нього чинив політичний тиск президент. Я виступила і сказала, що нам треба відкликати транш МВФ у розмірі $1,7 млрд, який нам дали у 2015 році за закон про незалежність Нацбанку. Після чого СБУ заявила, що мені випишуть підозру про зраду. Отак вся країна може стати зрадниками, коли починають когось критикувати.
Але мовчати більше не можна.
Валерія Гонтарева: «Настав час бізнесу обʼєднуватися». Фото з особистого архіву
В Україні обʼєктивно складно щось збудувати, чогось не порушивши. Припустимо, що якісь порушення під час купівлі та оформлення Мазепою землі, за що його і звинувачують, були. Аргумент багатьох – перед законом усі рівні. Чим Мазепа відрізняється від решти?
Усі земельні фонди, які виводилися із садівництва та переводилися під будівництво, це була мафія держгеокадастру. Усі про це добре знали. Навіщо зараз це валити із хворої голови на здорову? Беріть цих чиновників із держкадастру, розпитуйте їх, куди вони розбазарили землю. Тому що таких випадків буде багато, на кожній другій ділянці землі у країні щось побудовано. Чому має відповідати той, хто купував землю на вторинному ринку?
Ви можете розгортати ці угоди, виписувати штрафи, вимагати, щоби територію звільнили. Але не повинні за це надягати на людей наручники, пакувати в машини та вести до СІЗО, а потім вриватися до їхніх офісів і перевертати там усе.
Останнє, фантастичне, запитання. Виходить так, що зараз немає жодного договору між бізнесом і владою. Це абсолютно «дикий захід» із боку силовиків: до кого хочемо, до того прийдемо. Очевидно, що багато українських бізнесменів мали звʼязки з Росією, зокрема після 2014 року. А податки в Україні – це було і є досить відносне поняття. На якій спільній понятійній, не законодавчій, платформі влада та бізнес можуть домовитися, тим паче під час війни?
Коли мені довірили реформувати банківський сектор в Україні, ми просто прийшли й сказали банкірам: робимо реформу. Ми проводимо чесний аналіз банків, вимагаємо достатності капіталу, нових політиків, починаємо нове життя. Ми не переслідували банки за старі гріхи, а показали нові правила і сказали: слідуйте їм, будь ласка. Тільки ті, хто нічого не змінив і не зробив, йшли до Фонду гарантування.
Завдання будь-якого уряду – не шукати тих, хто в якомусь 2013 році щось не так зробив, і не ганятися за ними. А зробити так, щоби ми почали жити по-новому. Щось нове будуємо за зрозумілими правилами, сплачуємо податки тощо. Тим більше що вже відбулася амністія, яку ми хотіли зробити ще 2015 року. Зрозуміло, що завадила війна. Але треба розвиватись. Ми маємо думати про майбутнє.
Тут хоча б нинішнє пережити.
Звісно. У країні війна, а таке відчуття, що владі немає чим займатися, окрім як воювати з бізнесменами. Можливо, на цьому хтось хоче заробити. Але, з іншого боку, в «Маніфесті 42» це описувалося як загальна проблема, а не як просто шахрайство якихось окремих людей.
