Справжня кіста сидить не в горлі: чому український шоубізнес мусить очиститися
Реакція українського суспільства на скандальні висловлювання колишніх зірок естради, які десятиліттями будували кар’єру на українських сценах, є абсолютно виправданою. Це свідчить про незламну пильність нації навіть у найскладніші часи.
Коли лунають запитання: “Навіщо знову давати їм платформу?”, варто нагадати про важливість інституту репутації. Якщо публічна особа, виступаючи перед широкою аудиторією, поширює отруйний наратив, суспільство має реагувати, оцінювати та створювати відповідні наслідки. Мовчання лише залишає їхні слова без відповіді.
Ми перебуваємо в епіцентрі інформаційно-когнітивної війни. Росія цілеспрямовано атакує наш інформаційний простір, намагаючись дезорієнтувати, підмінити причини та наслідки, і нав’язати світу думку, що проблема не в російській агресії, а в “неправильних українцях”.
Саме в цей момент з’являються так звані “корисні дурники”. Ті, хто у 2022 році швидко “мімікрував” під патріотів, знімався у вишиванках, співав українські пісні, заробляв на “незламності”, а тепер синхронно переходять на російську, говорячи про “концтабір” та свою дискримінацію українцями.
Особливу увагу привертає той факт, до кого звернулася ця пара. Не до українських медіа, щоб пояснитися перед суспільством, яке давало їм сцени, етери, гроші та популярність, а до російської журналістки Каті Гордєєвої, одного з найбільших російськомовних YouTube-проєктів.
Потап і Настя Каменських чудово розуміли, куди йдуть, якою мовою говоритимуть і хто почує їхні історії про “патріотизм своєй сємьї” та організм, що “відторгає українську”. Вони прагнули не пояснитися перед українцями, а продати російському інформаційному простору зручну для себе версію, де винна не країна-агресор, а Україна, яка після нападу вимагає від публічних осіб мінімальної відповідальності.
Історія Насті, яка в дитинстві жила в Італії, вивчила італійську, хвалилася акцентом, за чотири місяці опанувала іспанську, але українська мова раптом стала для неї нестерпною – особливо показова. Організм, що відкидає мову країни, де вона народилася, на чиїх сценах побудувала кар’єру, виглядає як цинізм, тупість або свідоме подарунок російській пропаганді.
Потап заспокоює себе тим, що весь негатив існує лише в інтернеті, серед “ботів та озлоблених людей”. Він вважає, що наживо його всі люблять. Ймовірно, “озлоблені люди” – це ті, хто п’ятий рік живе під обстрілами, служить без ротацій, ховає близьких, виховує дітей під сиренами та продовжує працювати в Україні, поки він “героїчно годує сім’ю” за кордоном.
Дуже сподіваюся, що після цього інтерв’ю репутація наздожене цих осіб не лише в коментарях. Щоб їм більше не надавали українських сцен, етерів, фестивалів, рекламних інтеграцій. Щоб люди, які зустрінуть Потапа на вулиці, перестали усміхатися, фотографуватися та підтримувати його казку про всенародну любов.
Якщо твій організм відторгає українську мову, український культурний простір має повне право відторгнути тебе.
Справжня кіста в цій історії сидить не в голосових зв’язках Насті Каменських. Справжня кіста – це весь постколоніальний малоросійський шоу-бізнес, який не може комфортно існувати поза “російським стійлом”.
І цю кісту з української культури та сцени давно час видалити остаточно.