В Україні за минулий рік державний борг збільшився із 72% від ВВП до 80%. Чи варто нам усім перейматися цією статистикою? Виходячи із сьогоднішніх реалій, це чудовий результат, розповідає керівник аналітичного відділу Concorde Capital Олександр Паращій. Та пояснює, чим ми цьому завдячуємо.
Головні матеріали Forbes Ukraine у email-розсилці. Раз на тиждень на вашій пошті.
Дякуємо за підписку Підписатися
По-перше, згадаймо, що, за початковою версією державного бюджету, прямий борг уряду на кінець 2023 року мав скласти приблизно 86% від ВВП. Це при запланованих тоді витратах на оборону та безпеку на нереально «оптимістичному» рівні, адже по факту вони виявилися в півтора раза вищими. І це при запланованих тоді обсягах міжнародної фінансової допомоги на рівні $38 млрд, яка по факту сягнула $42,5 млрд.
Державний борг* на кінець року як % від ВВП відповідного року
Державний борг на кінець року як % від ВВП відповідного року. Джерела: Мінфін, НБУ, розрахунки Concorde Capital.
* Тут і всюди по тексту – прямий державний борг (без гарантованого)
Такому позитивному результату ми повинні завдячувати:
- Українцям, які швидко змогли адаптуватися до нових реалій та перевершити очікування уряду щодо економічного зростання. Якби українська економіка вийшла на той рівень, що очікував уряд, ми мали би більший борг на 3% від ВВП.
- Нацбанку за те, що не слухав урядовців і не довів курс долара до очікуваних Мінфіном 42,2 грн. Інакше мали б більший борг на 5% від ВВП, за інших рівних умов.
- Сполученим Штатам, які надали фінансову допомогу Україні у вигляді грантів на $11 млрд. Якби замість грантів ми мусили фінансувати дефіцит бюджету позиками, мали би більший борг на 7% від ВВП.
По-друге, не переймаймося тим, що державний борг України сягнув захмарних значень. Як на нашу ситуацію, він зовсім не захмарний. Ба більше, в багатьох західних країнах співвідношення державного боргу до ВВП значно вище, ніж в Україні. І вони цим не переймаються. Все тому, що жодна країна не ставить собі за мету за один день погасити держборг. Як правило, погашення боргу розтягується на десятиліття.
Що важливо, у нас теж графік виплати державного боргу розтягується на десятиліття. Так, незважаючи на те що в нас співвідношення держборгу до ВВП за останні два роки майже подвоїлося, заплановані виплати на погашення цього боргу на найближчі роки (у відношенні до ВВП) залишилися практично на рівні довоєнного 2021 року. А зростання боргу в основному збільшувало планові виплати на далекі роки.
Розподіл державного боргу до ВВП за періодами погашення
Розподіл державного боргу до ВВП за періодами погашення. Джерела: Мінфін, НБУ, розрахунки Concorde Capital.
Більш-менш правдоподібний графік погашення усіх державних боргів, які Україна накопичила на кінець 2023 року, на найближче майбутнє мало чим відрізняється від того, який ми мали на кінець 2021-го. Якщо не переймалися «значними» виплатами за держборгом до повномасштабної війни, то й сьогодні немає причин перейматися. Хоч той борг і подвоївся, та лише внаслідок дуже далеких виплат.
Це все завдяки тому, що:
- За два роки великої війни західні партнери України дають нам максимально комфортні борги – з погашенням від 2025-го до 2035 року. Таких довгих позик ми раніше ніколи не залучали – і саме це є рекордом, а не остання цифра співвідношення нашого боргу до ВВП.
- Нацбанк, хоч і неохоче, але позичив уряду позаминулого року кругленьку суму на 11–30 років.
- МВФ дозволив Україні ще раз перенести виплати за єврооблігаціями – залишилося лише про це домовитися із їх тримачами. А як домовимося (в чому сумнівів немає), за цими облігаціями в наступні три-чотири роки (а краще – більше) жодних виплат не буде.
У далекому майбутньому Україна повертатиме більше боргів, але ні про які непомірні платежі з погашення боргу не йдеться. І до цього майбутнього нам ще далеко, і ще дуже багато треба зробити. У тому майбутньому нам треба буде говорити про те, що це агресор (а не ми) має повертати ці нові накопичені борги.
Поки що Україні знову доведеться залучати нові борги – бажано дуже багато, дуже довгих та дуже дешевих. Не варто перейматися жодним «страшним» співвідношенням державного боргу до ВВП. Бо ми всі знаємо, чим сьогодні нам краще перейматися.
