У середині грудня голова центрального банку Швеції Ерік Тедін дав лекцію у Київській школі економіки. Про що його запитали Forbes, студенти та працівники НБУ?
Даруємо 40% знижки на річну диджитал-підписку на сайт Forbes. Оформлюйте зараз і заощаджуйте 720 грн за промокодом BESTPRICE. Підписуйтесь за цим посиланням.
«Нова річ, про яку потрібно думати нам, як центральному банку – як забезпечити стабільність платежів під час криз чи війни. Важливо, чому ми можемо навчитися у України», – каже під час лекції у Київській школі економіки (КШЕ) голова центрального банку Швеції (Ріксбанк) Ерік Тедін.
У середині грудня він відвідав Київ та наприкінці візиту виступив перед студентами у КШЕ. Після лекції він відповів на низку питань авдиторії (питання ставили, зокрема, представники Національного банку України, КШЕ, НАУКМА, КНУ ім Шевченка) та дав коротке бліц-інтервʼю Forbes.
Що очільник Ріксбанку думає про майбутні перспективи України вступити у зону євро? Чи вірить він у ідею нового президента Аргентини вирішити проблеми за допомогою долара? Та чому шведський центробанк потрапив у збитки?
Питання та відповіді Еріка Тедіна скорочені та відредаговані для зрозумілості.
Нещодавно Україна розпочала перемовини про вступ до ЄС, отже рано чи пізно перед нами постане питання чи приєднуватися до єврозони. Швеція не входить до неї. Які можливості та ризики несе відмова країни від власної валюти на користь євро?
Це вирішують уряди та парламенти країн, але не центробанки. Я можу поділитися загальними спостереженнями. Думаю, що коли Фінляндія, Литва чи Естонія вирішували чи приєднуватися до єврозони, вони керувалися двома основними мотивами.
Перший – чисто економічний. Єдина валюта полегшує ведення торгівлі та робить її більш ефективною. Ви уникаєте валютного ризику під час торговельних угод. Другий – безпековий. Фактор певної єдності та наявності певної зовнішньої сили підтримки робить вас менш вразливими перед ризиком втручання агресора у ваші справи.
Раніше у Швеції особливо не дискутували про це, але війна в Україні змінила це, що можна побачити, наприклад, по нашому рішенню вступити до НАТО після років нейтральності.
Контраргумент – під час криз у вас стає менше простору для дій, оскільки ви стаєте повʼязаними з Європейським центробанком. Зокрема у вас менше можливостей впливати на спроможності вашого експорту за рахунок зміни курсу нацвалюти.
Та це, звичайно, не означає, що одне рішення точно є кращим за інше.
Ректор КШЕ Тимофій Брік та Ерік Тедін Фото надано пресслужбою KSE
Новий президент Аргентини Хавʼєр Мілей ще до виборів пропонував замінити місцеву валюту песо доларами. Чи можливо це зробити у такій країні, як Аргентина та чи розумно з боку суверенної держави відмовлятися від власної валюти на користь чужої?
У даному випадку потрібно враховувати, що йдеться про економіку, яка перебуває у кризі і вже частково є доларизованою. З одного боку це можна порівняти з ситуацією зі входженням певної країни до зони євро, але відмінності суттєві.
У випадку з єврозоною, ви вбудовуєтесь у добре фукнціонуючу структуру, готуєтесь до цього, робите цей перехід на певних умовах. Ваш центробанк стає частиною єдиного механізму. Коли ми говоримо про доларизацію на прикладі Аргентини, країна втрачає будь-який контроль над монетарною політикою і вже не впливає, ні на ставки, ні на курс – це робить Федеральна резервна система США.
Тож, хоч я і не експерт у кризах економік, що розвиваються, але, на мій погляд, це радикальне рішення, властиве екстремально кризовим ситуаціям.
Швеція була однією з країн, що запровадила негативні процентні ставки. Які висновки можна зробити стосовно такої політики?
Це було ще до того, як я прийшов на свою посаду. Ріксбанк вводив негативні ставки для операцій з банками, але до негативних ставок за депозитами, як було, наприклад, у Данії, справа не дійшла.
Дії центробанку під час кризи COVID-19 зараз є предметом дуже великої уваги суспільства. Їх аналізує національне бюро аудиту, адже Ріксбанк зараз потребує докапіталізації – понад €7 млрд коштів платників податків (еквівалент 80 млрд шведських крон). Це дуже великі гроші.
Це стало наслідком рішення викупити частину корпоративних облігації під час найгострішої фази кризи. Тоді Ріксбанку вдалося заспокоїти суттєві хвилювання на цьому ринку, але через те, що з часом ставки змінилися, це призвело до суттєвих збитків.
Звичайно, це викликало дуже бурхливу дискусію – чи вартувало це того? Я думаю, що все-таки вартувало. Адже у періоди криз дуже важливо зберегти макрофінансову стабільність. Тому потрібно, щоб у вас були різні інструменти. Так, деякі виявляються непотрібними у тій чи іншій ситуації, але головне, що ви можете застосувати різні підходи до різних ситуацій.
Ріксбанк публікує досить детальні дані стосовно своїх рішень та багато макроекономічної статистики. Що дивно: вже на початку 2022-го зʼявилися серйозні сигнали, що інфляція у Швеції суттєво прискорюється. Але центробанк не відреагував на це одразу. Зрештою інфляція підскочила до 10% (у січні 2023-го інфляція у Швеції вперше з 1991-го перевищила 10%, – Forbes). Чи не вважаєте ви, що ваша реакція була заповільною? І чи не критикує вас суспільство за те, що ви допустили таке зростання інфляції?
Нещодавно ми отримали результати ревю нашої політики від трьох науковців. Вони оцінили наші дії досить високо, але зазначили, що ми могли б підвищити облікову ставку суттєвіше (у вересні 2022-го Ріксбанк підвищив клюву ставку одразу на 1 процентний пункт до 1,75%; зараз вона складає 4%, – Forbes).
Ми виходили з того, що зростання інфляції обумовлене фактором пропозиції – перш за все через зростання цін на енергоносії. Далі вплив став більш обширним. Ми відреагували пізніше і з часом стало зрозуміло, що інфляційні процеси загалом відповідали нашим прогнозам (у листопаді інфляція у Швеції складала 5,4% після 6,1% у жовтні, – Forbes).
Що стосується суспільства, то всі звикли до довгого періоду ультранизької інфляції, тому це пришвидшення сприймається як тимчасове. Нас навпаки критикували за досить різке підвищення ставки – для Швеції 1 п.п. є дуже суттєвим зростанням.
Що саме ви обговорювали з колегами з українського центробанку під час візиту до Києва?
Здебільшого фокусувалися на платіжних системах і їх роботі у кризових ситуаціях. Ми зацікавлені в тому, щоб посилити нашу платіжну систему, а Україна, на жаль, має великий досвід у цьому. Швеція має дуже диджиталізовану економіку; ми дуже обмежено використовуємо готівку. На нашу думку, нам є чого повчитися у українського бізнесу та владних структур у цьому сенсі.
Ерік Тедін Фото надано пресслужбою KSE
Чи згадували ви нещодавню атаку на українського телеком-оператора «Київстар»? Як покращити захист у таких ситуаціях?
Ми не говорили про це в деталях, але колеги згадували про цю атаку. Швеція теж стикалася зі спробами кібератакувати нашу фінансову систему та власне Ріксбанк.
Як посилити захист? Потрібно працювати над запасом міцності та стійкістю. Це про кібербезпеку, додаткові резервні потужності, диверсифіковані канали звʼязку. Тобто це підготовка до того, щоб у разі потреби відновити функціональність у певній зоні, використовуючи ресурси з іншої.
Якою має бути ефективна політика центробанку під час тривалої війни?
З колегами із НБУ ми, зокрема, говорили про перехід до плаваючого курсу. Загалом повернення до інфляційного таргетування має бути дуже делікатним та виваженим. Дуже важливу роль тут відіграють комунікації.
До чого готуватися банківському та фінансовому сектору України в контексті руху до вступу до ЄС?
Це вимагатиме обширної адаптації. Ключове – навколо центробанку: незалежність, структура та управління у ньому.
