Чому Росії вдається обходити міжнародні санкції, як їй допомагають Туреччина та Казахстан та чи допоможе досвід Ірану. Інтерв’ю експерта з міжнародної торгівлі та перехідних економік Банку Фінляндії Ікки Корхонена
Forbes Ukraine випустив новий номер журналу. Придбати його з безкоштовною доставкою можна за цим посиланням. У журналі: список 250 малих і середніх компаній, лідерство генерала Залужного, падіння мільярдера Жеваго, детальна історія Dnipo-M та загалом майже два десятки текстів.
«В обхід через Євразію: торговельні потоки в Росію через Кавказ та Центральну Азію», – такою була тема дисуксії за участі керівника відділу досліджень Інституту перехідних економік Банку Фінляндії Ікки Корхонена під час дослідницької конференції, організованої наприкінці червня центробанками України та Польщі.
Як росіяни використовують країни-сусіди для обходу санкцій, чому в російських ракетах досі використовується велика кількість компонентів зі США та у що за 40 років життя під санкціями перетворилася економіка союзника РФ Ірану? Про це – у бліц-інтервʼю Ікки Корхонена.
Forbes публікує скорочену та відредаговану для зрозумілості версію розмови.
«Росії не потрібно багато західних компонентів для виробництва ракет»
Росія вже понад рік під санкціями. Чи вважаєте ви суттєвим їхній вплив?
Я вважаю, що обмеження експорту окремих товарів з боку ЄС мали вплив. Так, Росія змогла отримати подібні товари з інших джерел, але це набагато менше, ніж втрати в імпорті, особливо з Євросоюзу. Наприклад, у поставках мікросхем, по суті, Росії не вдалося замінити Тайвань і Південну Корею як постачальників високотехнологічних товарів.
Санкції працюють, але вони не є ідеальними, тож важливо контролювати це. Однак загалом потік високотехнологічних та подвійного використання товарів до Росії фактично значно зменшився.
За даними санкційної групи Єрмака – Макфола, більшість компонентів російських ракет були вироблені в США. Як це стало можливим?
Якщо виходити з того, що Росія виробляє, скажімо, 20–30 ракет на місяць, їм потрібна не така вже й велика кількість необхідних компонентів. Також, якщо я правильно розумію, вони не надто складні. Тож ви можете знайти будь-де у світі. Умовно, навіть на великому ринку в Сингапурі або Гонконзі. Купити, скажімо, «валізу» цих компонентів і просто відвезти її до Москви – цього буде достатньо для багатьох ракет. Таких видів транзакцій насправді дуже важко уникнути.
Що дає змогу Росії обходити обмеження? Ймовірно, йдеться про певні концептуальні проріхи в системі світової торгівлі?
Наприклад, Китай або Туреччина можуть виробляти такі ж або дуже схожі товари (що і західні країни, – Forbes) і експортувати їх до Росії. Це не незаконно, оскільки ці країни не приєдналися до санкцій.
Є свідчення, що деякі товари, які Росія раніше імпортувала з ЄС, тепер проходять через треті країни, як-от Туреччина, Казахстан або Вірменія. І особливо ЄС зараз намагається обмежити цей потік. Отже, це основні шляхи, якими росіяни намагаються адаптуватися до санкцій.
«Експорт Туреччини до Росії знизився на третину від піку в грудні 2022-го»
Чи можна порахувати, скільки ці крани заробляють на тому, що допомагають РФ?
Ми можемо оцінити обсяги імпорту та експорту, але не знаємо, скільки заробила конкретна компанія у Вірменії, діючи як посередник у цьому процесі. Але очевидно, вони щось заробляють, інакше в цьому не було б сенсу.
Після 2014-го, коли Росія вперше опинилася під санкціями, здається, найбільшим бенефіціаром цього стала Білорусь, де відбулося значне зростання обсягів зовнішньої торгівлі. Хто в цьому сенсі найбільше виділяється зараз?
До названих Туреччини, Казахстану або Вірменії можна додати Киргизстан. Але цікаво, що експорт Туреччини до Росії досяг піку у грудні 2022-го і зараз знизився на третину від цього піку. Очевидно, Туреччина намагається запобігти потоку товарів до РФ. Здається, схожі речі відбуваються в Казахстані.