Український національний пантеон: початок великої справи
Президент України Володимир Зеленський ініціював створення Українського національного пантеону. Цей проєкт, що пройшов шлях від законопроєкту до підписаного закону, покликаний стати головним загальнонаціональним місцем пам’яті, яке символізуватиме безперервність української державотворчої традиції від часів Русі до сучасності. Важливою складовою цього проєкту є робота з повернення в Україну праху видатних українців, які поховані за кордоном. Вже вдалося повернути останки провідника ОУН Андрія Мельника та його дружини Софії. Також Євгена Коновальця, першого голову Організації українських націоналістів, перепоховали на Національному військовому меморіальному кладовищі під Києвом. Наразі ведуться перемовини щодо повернення в Україну реліквій інших відомих діячів, зокрема Симона Петлюри та гетьмана Павла Скоропадського.
Євген Стахів: постать, гідна національної пам’яті
Серед тисяч українців, які присвятили своє життя боротьбі за незалежність України, особливе місце посідає Євген Стахів – український підпільник, діяч ОУН.
З 1932 року Євген Стахів брав активну участь в українських молодіжних організаціях Галичини. У 1934 році став членом ОУН, а в 1938–1939 роках був учасником “Карпатської Січі”. Після еміграції до Австрії, у 1940 році він розпочав роботу в Українській пресовій службі. У 1942 році Євген Стахів отримав завдання від Василя Кука (згодом Головного Командира УПА) розгорнути підпільну мережу на території України. Як керівник Південної похідної групи ОУН, він успішно організував нові осередки в Маріуполі, Сталіно (нині Донецьк), Ворошиловграді (нині Луганськ), Краснодоні, Кривому Розі та Дніпропетровську. Українське підпілля, створене під його керівництвом, боролося за Незалежну Україну під гаслом “За Україну без Гітлера та Сталіна”. Масштаб його діяльності свідчить про те, що на теренах Донбасу було розстріляно понад сотню українських підпільників під час нацистської окупації. У 1943 році, під впливом ідей представників східних похідних груп, ОУН змінила свою програму, декларуючи повагу до прав і свобод усіх народів, що шанують Україну як Батьківщину. У 1944 році Євген Стахів став одним із засновників Української Головної Визвольної Ради. Після Другої світової війни він переїхав до Німеччини, продовжив працювати в Українській пресовій службі, а у 1949 році емігрував до США. Там Стахів був обраний заступником голови Українсько-Американської Координаційної Ради, очолював Товариство Українсько-Єврейських зв’язків у Америці, був членом Управи Українського Народного Дому в Нью-Йорку. Він належав до “двійкарів” – демократичного крила ОУН, яке вело ідеологічну боротьбу проти Радянського Союзу. Євген Стахів також відомий тим, що розвінчав радянський міф про комсомольську організацію “Молода гвардія”. За його свідченнями, письменник Олександр Фадєєв використав факти реальної діяльності ОУН на Донбасі у своєму романі, приписавши заслуги радянським комсомольцям, а самого Стахіва зобразив як “зрадника” під вигаданим ім’ям Євгена Стаховича. Євген Стахів пішов із життя 26 січня 2014 року в Нью-Йорку у віці 95 років.
Ініціатива репатріації
Зважаючи на внесок Євгена Стахіва у боротьбу за незалежність України, неодноразово лунали заклики присвоїти йому звання Героя України. Ця ініціатива набула особливого значення на тлі спроб радянської та пізнішої української пропаганди представити Донбас виключно як “червоний пояс” з домінуючою проросійською ідеологією. Наразі прах Євгена Стахіва спочиває на одному з українських меморіальних цвинтарів у США. Автор цієї статті виступає з ініціативою репатріації його останків в Україну, щоб перепоховати легендарного керівника українського підпілля на Донбасі на рідній землі з державними почестями. Повернення останків Євгена Стахіва буде не тільки визнанням його особистого внеску у боротьбу за Незалежність, але й гідною шаною героїчному чину учасників національно-визвольного руху на Сході України, які боролися проти нацистських та московських окупантів.