Ukraine Recovery Conference 2023 у Лондоні стала чи не найбільш значущою подією з відновлення України у цьому році. За своїм розмахом та значенням вона встигла перевершити найпершу таку подію у Лугано. В України був рік, щоб зробити висновки з тогорічної конференції у Швейцарії, а партнерам визначитись, як допомогти відбудовувати країну. Голова комітету Верховної Ради України з питань економічного розвитку Дмитро Наталуха проаналізував, що вдалося Україні, і над чим ще потрібно працювати.
Forbes Ukraine збирає номінантів до нового списку «30 до 30». Ви можете запропонувати кандидатів у список 2023 року за цим посиланням.
Від пожежі до відновлення: що пропонує Захід
На URC партнери пообіцяли Україні допомоги на $60 млрд. Це найбільший анонсований пакет для відбудови країни.
Анонсована президенткою Єврокомісії Урсулою фон дер Ляєн допомога у 50 млрд євро до 2027 року — також абсолютний рекорд. Розрахунок простий: серед потреб України — покриття дефіциту бюджету на 60 млрд євро та 50 млрд євро на швидку відбудову. 45% з цього закриє ЄС.
1. Співучасть та кооперація
Партнери України вибудували чітку схему координації допомоги для України. Наприкінці минулого року Європа також запропонувала поділити макрофінансову допомогу Україні навпіл між ЄС та іншими партнерами.
Фактично, це «економічний Рамштайн». Такий формат — оптимальний для України. Дозволяє орієнтуватися не на day-to-day потреби, а будувати довготривалі плани. Україна зможе проводити послідовнішу податкову політику, маючи наперед визначені джерела покриття дефіциту.
2. Від гасіння пожеж до відновлення
Фокус більшості попередніх пакетів допомоги — стабілізація публічних фінансів. Половина ж анонсованих у Лондоні коштів підуть на відновлення. Не тільки на відбудову шкіл, лікарень та транспортної інфраструктури.
Крім кредитних гарантій на $3 млрд для Світового банку прем’єр Великої Британії Ріші Сунак дав старт ініціативі Ukraine business compact, щоб приватний сектор «проявив свою підтримку відновленню та реконструкції України». До неї вже приєдналися понад 400 компаній з 38 країн світу із загальною ринковою капіталізацією $4,9 трлн.
Стратегія «не пожертви, а інвестиції» — найкраща формула відносин із Заходом для України.
3. Табу зняте — прозвучав термін «конфіскація»
Урсула фон дер Ляєн пояснила походження коштів, які ЄС збирається надати Україні: крім грантів та кредитів, це конфісковані російські активи.
Партнери не можуть покрити всі збитки від війни, які Світовий банк оцінив у $411 млрд. Хоча на полях Лондону прозвучала менша сума — $349 млрд, все одно вона для них непіднімна.
Наприклад, Канада вже сформувала законодавчу базу для роботи з конфіскованими активами РФ, але найбільший їх обсяг — в ЄС. Тому заява про передачу таких активів Україні — важливий прецедент. Хоча юридичні можливості процесу — під питанням, формат досі невідомий.
Що пропонує Україна
Замість однієї презентації, яка була у Швейцарії, з переліком забаганок на 700 млрд грн, до конференції у Лондоні Україна підготувалася набагато краще, пішовши шляхом пріоритетів: що ми хочемо на найближчий час і де конкретно нам потрібна допомога Заходу.
1. Швидке відновлення
Концепція «Швидкого відновлення» дещо відкладає у сторону повноцінну повоєнну реконструкцію України, яка вимагатиме істотно більших ресурсів. Але дозволяє мобілізувати сили на підтримку того, що необхідно прямо сьогодні.
Уряд України виділив п’ять сфер:
- Енергетика
- Розмінування
- Житло
- Ремонт критичної інфраструктури
- Економічна підтримка малого та середнього бізнесу
За словами прем’єр-міністра Дениса Шмигаля, на наступний рік за цими напрямками Україні потрібно $14,1 млрд, з яких у бюджеті є 3 млрд. Україні вдасться їх отримати від партнерів. Наприклад, Британія надасть кредитні гарантії на $3 млрд, розраховані у першу чергу на розблокування співпраці зі Світовим банком.
2. Прозорі проєкти
Віцепремʼєр з питань відновлення України Олександр Кубраков оголосив про запуск ініціативи під назвою «We build Ukraine». Через цифрову систему DREAM партнери матимуть змогу переглядати проєкти відновлення. Система забезпечує контроль за всіма етапами реалізації проєктів, включаючи проєктування та аудит результатів робіт. DREAM може стати вітриною, яка демонструватиме серйозні наміри України та нівелюватиме позицію скептиків.
3. Анонсовані таргети
Міністерка економіки Юлія Свириденко оголосила, що за 10 років Україна має досягти ВВП у $1 трлн. Частка ж перерозподілу ВВП через бюджет має знизитись до 25%. В Україні ж через бюджет проходить близько 50% ВВП, тому нас чекатиме плідна робота по зміні податкового законодавства.
Гіркий посмак
Низка помилок, яких все ще припускається Україна стосовно відбудови:
1. Відсутність візії
Проєкти відбудови це добре, але вони не можуть замінити цілісне бачення розвитку держави. Серед іноземців на URC було помітне повне нерозуміння того, в яку країну їх запрошують інвестувати.
Для інвестора важливо, щоб це була країна, де однаково вигідно відкрити кав’ярню та виробляти космічні ракетоносії. Для цього потрібен не просто кошторис, а повноцінне бачення фундаментальних реформ. Що конкретно пропонується по податкових змінах, гарантіях для інвесторів, програмах підтримки, системі держуправління.
2. Доцільність програм та пріоритетів
Звісно mission-oriented approach користується популярністю. Втім, встановлення певних показників без достатнього логічного обґрунтування виглядає комсомольськими перегонами за планом.
Серед пріоритетних сфер України назвали агропромисловий комплекс із планом зі збільшення врожаю зернових та олійних культур до 150 млн т та перероблення 50%. Але жодним чином не зазначено, яка саме переробка має бути: чи достатньо нам буде виробництва муки, якої немає у дефіциті, або ми плануємо розвивати харчову промисловість і виробляти напівфабрикати.
У цілі по виробництву 46 млн т зеленої сталі в рік немає подальших планів з її використання у будівництві автомобілів, літаків чи виробництві базового металопрокату. Коли більшість країн світу змагаються за виробництво батарей для електрокарів, ми просто кажемо про видобуток та базову переробку літію.
Якщо аналізувати тези уряду про заміщення на ринках ЄС товарів з Китаю та Росії, маємо пропонувати готову продукцію, а не консервувати себе, як сировинну державу. Інакше Україні буде передбачена доля країни, з населенням 15-20 млн максимум.
3. Проблема рожевих окулярів
Без відповідей на попередні питання нам не бачити $1 трлн ВВП за 10 років. Хоча про реальність цього таргету (при заявлених інструментах досягнення) також можна дискутувати. Потрібно зростати по 20% на рік, враховуючи можливі форс-мажори. Використовуючи амбітні цілі, ми повинні пропонувати такі ж амбітні кроки для їх досягнення.
Бо ті ж заявлені урядом 750 млрд грн на відновлення України — про гроші та ризики. Чи є розуміння, що накачування країни таким обсягом грошей автоматично перетворює її на один з фінансових центрів світу? Чи є у нас структурна можливість абсорбувати такі кошти й протягом якого часу? У кого є ресурси в такій кількості, та хто готовий взяти на себе такі гаргантюанські ризики?
Жодна післявоєнна країна не відновлювалась більшою мірою приватними інвесторами. Значна частина здійснюватиметься державою із залученням бізнесу — через інструменти ДПП та інші. Іншу частину не витягне навіть ДПП, тут доведеться покластися на гранти чи програми допомоги партнерів. Ці дві частини відрізнятимуться і програмно, і проєктно.
Інвестори ж заберуть третю частину — те, що залишиться і що є справді підіймальним для приватного бізнесу з точки зору капіталу та ризиків. Зважаючи на останнє, інвестори очікуватимуть інакших презентацій, ніж Key Investor Information Document по проєкту.
Мова — про уявлення і розуміння, як функціонуватиме держава, чому в неї варто ризикнути вкласти гроші й чим вона конкурентно відрізнятиметься від найближчих сусідів. Вигідно відрізнятиметься для бізнесу та громадян, які за півтора року війни мали можливість практично порівняти й умови життя, і соціальні гарантії, і легкість ведення бізнесу в Україні та за її межами.
Інакше це все пустий дзвін. Саме тому Ukraine Recovery Conference 2023 лишає три крапки у питанні відбудови, але все ж зі знаком «плюс». Попереду багато роботи та висновків, які ми маємо зробити.
