Щороку український бізнес і громадяни витрачають мільйони євро лише на те, щоб переказати кошти за кордон. Одна з причин — Україна досі не є частиною SEPA, тому міжнародні платежі переважно проходять через дорожчу інфраструктуру SWIFT.
Про це повідомила народна депутатка України Ольга Василевська-Смаглюк.
Скільки коштують міжнародні перекази
У 2024 році з України здійснили 611,7 тис. валютних переказів за кордон на загальну суму понад 3,06 трлн грн. Із них 608 тис. операцій припали на бізнес, ще 3,7 тис. — на фізичних осіб.
Спробуймо обережно оцінити вартість таких платежів. Якщо припустити, що середня комісія за міжнародний банківський переказ через SWIFT становить хоча б €25, то за 611,7 тис. операцій виходить близько €15,3 млн комісій на рік.
При цьому в розрахунку не враховуються додаткові витрати банків-кореспондентів, які можуть виникати під час проведення міжнародних платежів.
У SEPA підхід до вартості транскордонних платежів у євро інший: вона має бути співставною з відповідним внутрішнім платежем. Якщо для умовного розрахунку взяти €1 за операцію, то ті самі 611,7 тис. платежів обійшлися б приблизно у €612 тис.
Отже, різниця становила б майже €14,7 млн на рік. Це близько 700 млн грн, які потенційно могли б залишатися у громадян і українського бізнесу, а не витрачатися на міжнародні перекази.
Масштаб витрат може бути ще більшим
Водночас це дуже консервативна оцінка, каже Василевська-Смаглюк. У ній враховані лише вихідні платежі з України за один рік і лише базова банківська комісія. До розрахунку не включені вхідні перекази з ЄС, можливі комісії банків-кореспондентів та інші витрати, пов’язані з міжнародними платежами.
Для розуміння масштабу достатньо подивитися на загальну суму переказів: лише у 2024 році за кордон пройшло понад 3,06 трлн грн у вигляді валютних платежів. Якщо припустити, що завдяки дешевшій платіжній інфраструктурі можна було б заощаджувати лише 0,1% від цього обороту, це вже понад 3 млрд грн на рік.
Втім, такий розрахунок варто сприймати саме як ілюстрацію масштабу, а не прогноз. Комісії залежать передусім від кількості та типу платежів, а не лише від їхньої загальної суми.
«Тому SEPA — це не технічна вимога ЄС і не чергова абревіатура у євроінтеграційному законопроєкті. Це вартість ведення бізнесу в Україні. Поки європейський бізнес переказує євро всередині SEPA швидко і за ціною звичайного внутрішнього платежу, український бізнес продовжує плакати й платити», — пише Василевська-Смаглюк.
За її словами, кожен рік поза SEPA — це мільйони євро, які українці потенційно могли б не витрачати на банківські перекази.
Раніше ми повідомляли, що Україна готується до одного з наймасштабніших фінансових зрушень за останні роки — приєднання до єдиної зони платежів у євро (SEPA). Це момент, після якого переказ грошей у євро з Києва до Берліна стане таким же легким, як із картки на картку всередині країни. Це позитив для бізнесу, який отримає швидші розрахунки з ЄС. Для звичайних українців, що забудуть про «комісії-сюрпризи». Однак шлях до цього пролягає через складний марафон: адаптацію законодавства та глибоку трансформацію банківських систем. Що таке SEPA і як працює система — читайте у нашій статті.