Спільне життя без офіційного шлюбу не позбавляє людину права претендувати на частину спільно набутого майна. Якщо чоловік і жінка жили однією сім’єю та разом здобували майно, воно за певних умов може бути визнане їхньою спільною сумісною власністю.
Таке правило передбачає частина перша статті 74 Сімейного кодексу України. Йдеться про випадки, коли жінка та чоловік проживають однією сім’єю, не перебуваючи між собою в шлюбі та водночас не перебуваючи в іншому офіційному шлюбі.
Однак самого факту проживання під одним дахом для суду недостатньо. Людина, яка претендує на частину майна, має довести, що між партнерами справді існували сімейні відносини.
Серед таких доказів можуть бути спільні витрати, спільний бюджет, харчування та придбання речей для спільного користування. Також значення мають участь в оплаті утримання житла, його ремонті, взаємна допомога та домовленості щодо користування житловим приміщенням.
Іншими словами, суд оцінює не лише адресу проживання двох людей, а й те, як вони організували спільний побут і фінанси.
Закон не встановлює вичерпного переліку ознак, за якими можна вважати людей членами сім’ї. Серед основних критеріїв — спільне проживання, спільний побут, а також взаємні права та обов’язки.
Тому після розриву стосунків питання про квартиру, будинок, автомобіль чи інше майно може перейти у судову площину. Позивачу потрібно обґрунтувати сам факт проживання однією сім’єю, довести спільність набутого майна та заявити вимогу про його поділ.