В Україні значно спрощується та здешевлюється купівля землі для особистого користування.
Це передбачає закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання вчинення нотаріальних та реєстраційних дій при набутті прав на земельні ділянки» № 3065-IX, який набрав чинності 8 червня.
Тепер під час продажу невеликих ділянок, розташованих у межах населених пунктів, покупців не перевірятимуть у нотаріуса. Ці зміни значно скоротять у часі та здешевлять процедуру купівлі-продажу таких ділянок для особистого користування.
Перевірки також не здійснюватимуться при набутті у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення садівництва площею, що не перевищує 0,25 га.
Крім того, Законом:
надано можливість передавати переважне право купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення лише на певний строк, а не безстроково, як має місце зараз;
розширено перелік осіб, яким заборонено набувати у власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення, в нього включені учасники (акціонери, члени) або кінцеві бенефіціарні власники юридичних осіб, до яких застосовано санкції;
встановлено, що у разі державної реєстрації набуття права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення суб’єктом переважного права чи державної реєстрації припинення права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, одночасно проводиться державна реєстрація припинення переважного права купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення, без подання відповідної заяви.
Нагадаємо, як зазначалося у пояснювальній записці до відповідного законопроєкту, встановлена раніше процедура набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення була доволі складною.
Зокрема, вона передбачала проведення перевірки нотаріусом набувача такого права численним на відповідність вимогам закону до власника таких земельних ділянок. В середньому така процедура займала біля тижня-двох, і збільшувала нотаріальні витрати.
Особливо серйозною ця проблема була для продавців та покупців невеликих земельних ділянок для садівництва та земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, розташованих в межах населених пунктів. Такі земельні ділянки здебільшого не мають високої вартості, тому підвищені витрати, які вимушені були сплачувати сторони договорів, створювали для них суттєві незручності.
