Облаштування джерела з водою для індивідуальних потреб має безліч переваг, зокрема в можливості користуватися ресурсом незалежно від графіку та справності роботи система центрального водопостачання, а також відстані, на якій розташований найближчий колодязь. До того ж це досить вигідно, особливо якщо планується глибока артезіанська свердловина з якісною чистою водою, яку можна вживати в їжу і для пиття, а також використовувати для інших побутових клопотів.
Особливість таких установок обумовлена можливістю користуватися джерелом, що розташоване на більшій глибині і є більш захищеним від потрапляння будь-яких сторонніх домішок та стічних вод. З іншої сторони такою свердловиною можна користуватися протягом десятиліть без додаткового ремонту чи заміни. Буріння свердловини на воду у таких випадках коштує дорожче, проте результат того вартий.
Важливо розуміти, що саме глибокі якісні свердловини вимагають не лише застосування конкретної установки чи технологій, а й певної професійної підготовки від майстрів, що виконуватимуть роботи. Адже найменші похибки можуть стати причиною більш серйозних порушень в бурильному процесі та подальшій експлуатації свердловини.
Методи, які використовуються для буріння свердловин на воду
Найпершим критерієм вибору технології для буріння свердловин є стан та склад ґрунтів на ділянці замовника, а також гідрогеологічні умови. Від цього залежить також діаметр обсадної труби, довжина фільтра для води та глибина, на якій він буде розташований. Додатковим критерієм залишається врахування відстані майбутньої свердловини від джерел з забрудненням. Загалом вони бувають:
- дрібними – до 10 метрів;
- неглибокими – від 10 до 30 метрів;
- середніми – від 30 до 100 метрів;
- глибокими – понад 100 метрів.
Тип свердловини обирається згідно особливостей розташування водоносного горизонту та особливостей її подальшої експлуатації. Що стосується способів проведення буріння, то вони класифікуються за:
- типом застосовуваного обладнання і бурів ( дробовий, алмазний чи твердосплавний);
- способом впливу на породу ґрунтів (механічний або гідродинамічний);
- типом створення руйнівних зусиль (обертальний, вібраційний, задавлюючий або ударний);
- технологією усунення чи видалення зруйнованих порід (шнековий, з промиванням чи продуванням, на суху);
- типом обертання бурових установок (роторний і шпиндельний).
Також варто звернути увагу на можливість застосування пневмоударних та гідроударних установок. За необхідності майстри можуть комбінувати кілька різних способів буріння, що особливо актуально для буріння свердловини по граніту. Серед найпоширеніших майстри відокремлюють роторну та ударно-канатну технологію.
Загалом бурові установки діляться на вібраційні, ударні і обертальні за способом буріння та стаціонарні, переносні і пересувні – за типом транспортабельності.
Особливості правильного вибору способу буріння глибоких свердловин на воду
Щоб розпочати буріння породу спочатку розбивають за допомогою долота. Якщо підземне джерело розташоване на глибині 50-60 м, фахівці рекомендують обирати шнековий спосіб буріння, для добування артезіанської води користуються шарошечним долотом. Установки з ударною технологією частіше використовуються для буріння свердловини глибиною не більше 250 м, а з вібраційною – коли роботи плануються на м’яких породах і не глибше 35 м (на більшу глибину такий варіант виявляється неефективним). Для м’яких порід і неглибоких конструкцій також рекомендують використовувати більш доступний за ціною гідравлічний спосіб буріння свердловини на воду. На ділянках з переважно глиняним і піщаним ґрунтом краще працюють колонковими установками, а на скелястих типах – бурильні технології з застосуванням спеціальної алмазної коронки.
