Фото: superagronom.com
Керівник «ВВІ-Агро» Андрій Чичета поділився досвідом застосування технології no-till та розповів, чи вдається зекономити на пальне та насіння, у матеріалі на Latifundist.com.
За традиційного методу обробітку ґрунту, трактор потужністю 340 к. с. напрацьовував у «ВВІ-Агро» близько 2 тис. мотогодин щорічно. Після переходу на no-till цей показник зменшився до 500–600 мотогодин.
Менше навантаження означає сповільнене зношування обладнання, рідші ремонтні роботи та довший період експлуатації.
«Якщо я придбаю навіть уживаний трактор з напрацюванням 5 тис. мотогодин, мені його вистачить на 10–15 років до капітального ремонту. Нині трактори працюють із завантаженістю 50–60%, тоді як за класичної технології вона зазвичай сягає 85–90%», — зазначає Андрій Чичета.
Зменшилися також амортизаційні видатки. Після зміни технології підприємство реалізувало плуги, дискові борони та інше обладнання, яке більше не використовується.
Сукупні витрати пального у «ВВІ-Агро» нині становлять приблизно 40–45 л/га. До цієї суми включено не тільки пальне для польової техніки, але й витрати на транспортування насіння та добрив, перевезення зерна, транспорт агронома, інженера і директора, а також функціонування генераторів.
Навіть беручи до уваги всі ці операції, підприємство, за словами Андрія Чичети, витрачає щонайменше вдвічі менше пального, ніж за традиційного методу.
Трактори за технології no-till працюють із завантаженістю 50–60%
Через посушливі кліматичні умови півдня, господарство давно застосовує знижені норми висіву. Наприклад, пшеницю сіють із розрахунку близько 1 млн життєздатних насінин на гектар. Для порівняння, у багатьох господарствах норма становить 4–5 млн насінин.
Читати: Соняшник-2024: недобір урожаю через посуху, але технології все одно дають перевагу
Водночас, низькі норми висіву Андрій Чичета пов’язує не лише з no-till, а й з кліматичними особливостями регіону та загальним налаштуванням виробничого процесу.
Як приклад можливої економії, він наводить розрахунок, який проводив для іншого підприємства з площею зернових 6 тис. га.
«Якщо хоча б на 150 кг зменшити норму висіву на гектар, це майже тисяча тонн насіння. За ціни близько $500 за тонну — це пів мільйона доларів економії на рік лише на насінні», — коментує Андрій Чичета.
Менша норма висіву також призводить до скорочення обсягів насіння, яке потребує транспортування та завантаження в сівалку. Завдяки цьому техніка може працювати довше без зупинок, а ефективність посівної кампанії зростає.
Також скорочення витрат доволі відчутно проявляється за такими статтями, як засоби захисту рослин та добрива.
Меланія Несмачна, SuperAgronom.com