Можливий російський теракт на ЗАЕС: чим це загрожує Україні, Європі й самій Росії 23.06.2023 14:04 Укрінформ Теракт на Запорізькій атомній електростанції вплине на життя приблизно 1 мільярда людей у 40 країнах. Світ має зупинити окупантів
Президент України Володимир Зеленський напередодні попередив, що Російська Федерація готується влаштувати теракт на Запорізькій атомній електростанції.
“Росія використовує ЗАЕС як елемент агресії. Окупує станцію. Прикриває нею обстріли сусідніх міст. Тримає там зброю та військових. Зараз наша розвідка отримала інформацію, що РФ розглядає сценарій терористичного акту на атомній станції. Терористичного акту з викидом радіації. Вони все підготували для цього”, – сказав глава держави в екстреному відеозверненні.
Він нагадав, що ЗАЕС – найбільша атомна станція у Європі. А радіація не знає державних кордонів: куди піде смертоносна хмара, залежить лише від напрямку вітру.
Це підтвреджують і експерти, які вважають, що радіаційного забруднення унаслідок можливого російського теракту зазнають не лише наша країна, а й низка країн Європи, сама Росія та її сателіт — Білорусь.
Як зупинити агресора та що робити, якщо, не дай Боже, зробити цього світовій спільноті не вдасться?
Ситуація на ЗАЕС критична, та ворог ще більше нагнітає
З вересня минулого року Запорізька АЕС не виробляє енектроенергії. Проте працюють усі системи життєзабезпечення і технологічної безпеки станції, адже паливо з реакторів не вивантажували. Отже, існує загроза його розплавлення, розгерметизації паливних збірок та викиду радіоактивних матеріалів. Стосується це й відпрацьованого палива, яке зберігається в басейнах витримки, що критично залежать від доступу до енергоживлення та помпування води (вона знімає залишкове тепловиділення й випаровується, тому басейни потребують постійного наповнення). Плюс 174 контейнери відпрацьованих матеріалів, які, за даними НАЕК “Енергоатом”, зберігаються в сухому сховищі. Загалом, як підрахували експерти, на станції акумульовано до 18 тисяч відпрацьованих збірок, кожна завдовжки 3 метри й 1-3 сантиметри в діаметрі.
Як відомо, реактори ЗАЕС один за одним переводили в режим “холодного” стану, поступово знижуючи температуру першого контуру енергоблоків із майже 300 до 70 градусів. Це зменшує ризики аварії при зовнішніх загрозах – приміром, при влучанні ракет, впливі природних катаклізмів чи інших форс-мажорах, – у тому числі, і штучно створених окупантами. Водночас такий режим роботи обладнання не рятує від навмисного впливу зсередини (як це було при підриві росіянами греблі Каховської ГЕС) і техногенних аварій унаслідок проблем із живленням та охолодженням енергоблоків.
А, за даними української розвідки, ворог замінував якраз ставок-охолоджувач станції, що виконує цю функцію. Особливо небезпечні ймовірні проблеми з охолодженням та інші технічні збої для енергоблока №5, який, попри неодноразові приписи Державної інспекції ядерного регулювання України, і досі працює в режимі “гарячої” зупинки, вироблячи незначну кількість електрики.
Відмова виконати накази регулятора – ще один важіль шантажу в руках агресора. Адже, якщо взимку “гаряча” зупинка енергоблоків (тоді в такому режимі працював ще й блок №6) була обумовлена необхідністю виробництва пари для теплозабезпечення Енергодара, то зараз такої потреби немає. Проте в квітні окупанти дозволили персоналу станції вивести у “холодний” режим лише один із двох “гарячих” на той час енергоблоків. Інший — “гарячий” і досі: жодні доводи на росіян не діють.
Експерти пояснюють різницю: у “холодному” режимі станція після втрати зовнішнього електропостачання та води для охолодження реакторів зможе працювати ще протягом 8 днів, а в “гарячому” – лише трохи більше доби.
Нагадаємо, побоювання, що з охолодженням агрегатів ЗАЕС можуть бути проблеми, з’явилися одразу після підриву Каховської греблі. Адже ставок-охолоджувач атомної електростанції наповнюється саме із водосховища, яке знищив ворог. На щастя, відносно безпечний рівень води у ставку зберігається. Тож наразі особливих проблем з охолоджувачем фахівці не бачать (станція, до того ж, нині потребує в рази менше води, ніж при нормальній роботі). Якщо, звісно ж, не створити таку проблему штучно. А цей варіант цілком реальний: ворог, ймовірно, замінував саме запірну шандору (вертикальні ворота для перекриття води) ставка-охолоджувача.
Петро Котін
Але, за словами президента НАЕК “Енергоатом” Петра Котіна, за реалізації росіянами такого сценарію рятує те, що запірні ворота розташовані набагато вище лінії дна ставка-охолоджувача, тож у водоймі збережеться так званий “мертвий” шар води, що убезпечить роботу станції в такому як зараз режимі (один “гарячий” блок, решта — “холодні”) упродовж доволі тривалого часу.
Та це не виключає інших ворожих терактів на станції, де зберігається величезна кількість ядерних матеріалів. Приміром, підриву насосів, що помпують охолоджувач в активну зону. Або примусового припинення енергоживлення. За технологією, певний час станція зможе працювати на резервних генераторах. Але ж, по-перше, йдеться про лічені дні, а, по-друге, ворог може не дозволити персоналу станції задіяти генераторне обладання, від’єднати автоматику чи ж просто знищить його.
Окрім провокування росіянами викидів і теплового вибуху в активній зоні, можуть виникнути і поблеми з охолодженням відпрацьованого палива у вже згаданих басейнах витримки. Опромінене ядерне паливо, на відміну від свіжого, має велику радіоактивність через вміст продуктів поділу (для реакторів ВВЕР, як на ЗАЕС, – приблизно 300 000 кюрі в кожному ТВЕЛі) та самонагрівається на повітрі до високих температур. Тому, перш ніж відправити непотрібне вже паливо до сухого сховища, його після вилучення з активної зони реакторів і витримують від 2 до 5 років у спеціальних басейнах, постійно охолоджуючи.
Тобто насправді ворог, навіть замінувавши ставок-охолоджувач атомної електорстанції, може розглядати це як “резервний” і поміркований за наслідками варіант тиску на Україну. Це ж стосується й можливого підриву при вдіступі турбінного обладнання станції. Так. Відновити його і швидко повернути до роботи ЗАЕС буде складно. Але це можна зробити вже за кілька місяців після деокупації стратегічного енергооб’єкта.
Источник: www.ukrinform.ua
