Володимир Луговський, професор економіки (США): Економічні ризики конфіскації російських активів є вигаданими 01.08.2023 10:51 Укрінформ Питання арешту та конфіскації російських активів нині одне із найбільш актуальних та складних для світових політиків. Надто багато інтересів зачіпає.
На думку професора економіки американського університету Індіани, етнічного українця Володимира Луговського, існують як реальні, так і вигадані ризики конфіскації та арешту 300 мільярдів доларів російських активів, що зберігаються переважно в ЄС, Японії, Німеччині і США. Найбільшим ризиком є зустрічні позови Росії в суді ООН. Крім того, сам судовий процес може тривати багато років. Економічні ж ризики конфіскації російських активів є вигаданими та оприлюднюються здебільшого прибічниками Росії, яких чимало у світі.
РИЗИКИ КОНФІСКАЦІЇ АКТИВІВ ДЕРЖАВИ-АГРЕСОРА
– Пане Володимире, поясніть які є ризики для арешту та конфіскації російських активів?
– По-перше, треба розуміти, що Росія має внутрішній борг, настільки ж великий, як і заморожені активи, що оцінюється у $350 млрд. Це те, що РФ винна іноземним інвесторам. Якщо російські заморожені активи будуть конфісковані, існує ризик, що Москва оголосить дефолт у відповідь.
Тобто Росія може заявити: якщо її активи будуть конфісковані, то має право не повертати цей борг. Таким чином, країни – Франція, Японія, Німеччина та США, – де акумульовано найбільші суми, стикаються з певним ризиком неповернення цих коштів.
Другий ризик – це довготривалість процесу, а також ймовірність судових позовів з боку Росії.
– Чи є прецеденти таких позовів у світі?
– Так, наприклад можна згадати історію арешту Сполученими Штатами іранських активів. 1983 року Тегеран здійснив напад на військову базу в Лівані, в результаті якого загинули 241 американський та 58 французьких військовослужбовців. Американський суд визнав провину Ірану лише за 20 років, у 2003-му, і ще за дев'ять років, у 2012-му, Верховний суд США постановив, що ці активи має бути конфісковано на користь сімей жертв іранського бомбардування.
Але у 2016 році Іран вирішив, що хоче повернути частину цих грошей, і подав позов до Міжнародного суду ООН – у знаменитий Гаазький суд. І ось нещодавно, у березні цього року, Гаазький суд визнав, що Іран насправді має рацію, тож йому мають повернути частину цих грошей.
Віцепрезидентом суду ООН є представник Російської Федерації Кірілл Гєворгян. Він вів усю публічну діяльність, пов'язану із цією справою, і розписав, чому саме США повинні платити. Крім того, в суді є представники Китаю, Бразилії та інших країн, які можуть бути пов'язані із Росією. Тобто існує ризик, що РФ спробує через суд повернути свої гроші, як це зробив Тегеран.
Однак, незважаючи на усю юридичну складність, ми бачимо, що є політична воля конфіскувати російські активи на користь України. Це хороша новина, тому що рано чи пізно Росія подасть до суду, щоб повернути кошти, але судитиметься не з Україною, а з тими державами, в яких ці активи буде конфісковано.
Володимир Луговський
– А як щодо ризиків для глобальної банківської системи?
– Динаміка демонструє, що центральні банки вважають за краще зберігати резерви не в ЄС чи США, а починають переміщувати частину активів у свої країни, переводячи частину резервів з валют у золото.
З точки зору інформаційної війни Росія має великі ресурси та багато прибічників. Деякі з них інвестували гроші в РФ і хочуть отримати їх назад. Вони розуміють, що арешт російських активів зменшить ймовірність цього. Деякими голосами Москва маніпулює напряму і стимулює висловлювання таких побоювань.
Але Росія – це менше ніж 2% світового ВВП, тобто конфіскація російських активів незначна подія для світової економіки.
При цьому конфіскація російських активів може налякати деякі диктаторські режими, які й так вже знають: варто їм перетнути межу, їхні активи буде вилучено, тому приймають цей ризик і однак вважають, що краще зберігати свої заощадження в ЄС або США, ніж в офшорах у Китаї або у своїх власних країнах.
Думаю, що люди, котрі висловлюють подібні побоювання, мотивовані з боку Російської Федерації, яка має величезну мережу представників у багатьох країнах, включаючи ЄС та країни Азії.
МЕХАНІЗМИ ВИЛУЧЕННЯ РОСІЙСЬКИХ АКТИВІВ
– Канада стала першою західною країною, яка законодавчо закріпила можливість арешту російських активів, що перебувають під санкціями, для відновлення України. Як Ви думаєте, кожній країні варто окремо розробляти свої механізми конфіскації російських активів чи краще діяти разом?
– Канада має понад 10% населення українського походження і дуже симпатизує Україні. Крім того, деякі дії Оттави координуються зі США, і країни можуть діяти разом як блок.
Ніхто не хоче бути країною, що арештувала російські активи і зіткнулася сам на сам з російським юридичним протистоянням. Зараз на політичному рівні країни намагаються ухвалити спільне рішення, і якщо Росія вирішить подати позов, то судитиметься з низкою держав, що політично ускладнить для Москви виграш у цій справі.
– У червні члени Сенату США внесли законопроєкт для надання додаткової допомоги Україні з використанням коштів, конфіскованих у Центрального банку Російської Федерації, та інших суверенних російських активів. Які політичні перспективи цього документа?
– Наступного року в США відбудуться президентські вибори, але більшість республіканців та демократів підтримують дії із конфіскації російських активів. Я вважаю, що цей законопроєкт буде підтримано Сенатом, але складно передбачити рішення Конгресу. І його ще має схвалити Президент, а це питання часу.
Наступні президентські вибори у Сполучених Штатах Америки можуть створити певний ризик, тому що, за попередніми опитуваннями, кандидатом від республіканців може стати Дональд Трамп, і передбачити перебіг президентських перегонів складно.
В будь-якому разі конфіскація російських активів вимагатиме законодавчих змін, але призведе до остаточного вилучення заморожених активів з метою їх використання на користь України.
Олександра Клітіна, Київ
Источник: www.ukrinform.ua
